Марія відчувала величезний тягар на своїх плечах. Чоловік Олександр, здавалося, давно вирішив, що вона та сама жінка конячка. Ось тільки Марія мріяла зовсім про інше…
– Ти чому трубку не береш? – крикнула Марія чоловікові, ледь переступивши поріг квартири. – У мене повні пакети продуктів. Самій довелося тягти все на четвертий поверх. Завтра Танюша приїжджає, потрібно що-небудь смачне приготувати.
Сашко визирнув із кухні й здивовано подивився на дружину.
– Дочка приїжджає? Завтра? – запитав він.
Марія втупилася на нього.
– Ти що з місяця звалився? Я тобі три дні тому сказала, що вони з Колею їдуть у відпустку і вирішила погостювати в нас кілька днів.
Сашко усміхнувся.
– Ну добре, нехай приїжджають, – сказав він.
– Дякую тобі за дозвіл, – єхидно відповіла Марія. – Можна подумати, що тебе хтось питав.
– Що? – запитав Сашко.
– Нічого, – уїдливо пояснила дружина. – Допоможи продукти занести, зрештою.
Марія зайшла в спальню і від втоми звалилася на ліжко. Вона відчувала сильну фізичну втому і моральне виснаження.
Два місяці тому Марії виповнилося 42 роки, але відчувала вона себе набагато старшою.
Усе свідоме життя минуло в постійній метушні та вирішенні всіляких проблем. Жінка вже давно забула, що таке спокій і відпочинок.
Вона вийшла заміж за Сашка в 20 років. Молодий чоловік був старший на п’ять років і пообіцяв узяти на себе всі проблеми.
У той момент мама Марії була серйозно хвора і прикута до ліжка. Родичів у них не було, тому з бідою вони опинилися сам на сам.
Олександр і Марія одружилися. Через рік мами дівчини не стало. Тепер у її житті залишився тільки чоловік.
Сашко працював електриком в організації та підробляв приватними викликами вечорами і вихідними.
Після появи доньки Тетяни грошей у сім’ї стало сильно не вистачати. Коли Танюші виповнилося два роки, було вирішено віддати доньку в дитячий садок.
Марія довго намагалася влаштуватися на роботу за професією, але юрист із середньо спеціальною освітою мало кого цікавив.
Продовжити освіту у ВНЗ не було жодної можливості, що поховало мрії про можливу кар’єру.
Ситуація ускладнювалася і наявністю маленької доньки, яка постійно хворіла. Роботодавці не були готові до постійних лікарняних.
Єдине місце, куди Марію взяли без проблем, була клінінгова кампанія.
– Невже немає інших варіантів? – поцікавився чоловік. – Щодня мити чужі підлоги та будинки, не найкращий спосіб заробити.
– Можна подумати, у нас є інший вихід, – сумно прокоментувала Марія. – Директорка згодна мене відпускати за потребою, з урахуванням того, що я відпрацюю потім відгули. Це мій шанс щось заробити. Рахувати копійки вже сил немає.
Чоловік згідно кивнув.
Марія вісім років відпрацювала в клінінговій компанії доти, доки директор не вирішила переїхати жити до столиці.
Фірму закрили, і Марія залишилася без роботи.
У цей момент у голові й виник план. Марія вирішила, що вона може спробувати зайняти нішу, що звільнилася.
Вона вмовила чоловіка і поговорила з колишньою директрисою, яка погодилася продати вживаний інвентар.
Чоловік погодився взяти величезний за їхніми мірками кредит, для викупу.
Марію і Сашка охоплював страх, але зворотної дороги не було.
Деякі колишні колеги Марії по клінінговій компанії були не проти перейти працювати до неї. Але все виявилося набагато складніше, ніж припускало подружжя спочатку.
Три роки вони працювали тільки для погашення заборгованості за кредитом і виплати заробітної плати двом співробітникам.
Жити доводилося на офіційну зарплату Олександра.
Незабаром він теж став надавати послуги електрика від імені фірми, що додало клієнтів.
– Нічого не виходить, – зі сльозами в голосі сказала Марія чоловікові. – Стільки часу минуло, але фірма так і тупцює на місці. Добре, що хоч кредит змогли виплатити.
Чоловік байдуже глянув на Марію.
– Але це ж була твоя ідея, – відповів він. – Бізнесменка з тебе так собі.
Жінці стало дуже прикро від його слів.
– Я хотіла як краще, – пояснила вона. – Ти теж був згоден, а тепер винна тільки я.
– Коротше, – різко сказав Саша. – Давай закінчувати з цим. Спробували, ну не вийшло. Треба набратися сміливості й визнати власну дурість.
Марія фиркнула.
– Мені подобається цим займатися, – вона спробувала переконати чоловіка.
– Що тобі подобається? – розлютився він. – Чужі туалети мити або вікна в міських піжонів.
Наступні півгодини чоловік без упину продовжував перераховувати дедалі принизливіші особливості роботи Марії.
Жінка була готова розридатися від такого тону і того бруду, який чоловік вихлюпував на неї.
– Ти можеш робити що хочеш, – завершив він розмову. – А я більше в цьому не беру участі.
У мене є робота, зарплата. Тобі теж рекомендую пошукати вільні вакансії в нормальній сфері.
Він голосно грюкнув вхідними дверима і пішов.
Марія розплакалася. Вона сиділа зовсім одна і захлиналася сльозами. Навалилося все відразу. І різкість чоловіка, і погані справи в їхній маленькій фірмі.
Через дві години Марія заспокоїлася і вирішила все добре обміркувати, а поки потрібно було їхати до клієнта.
Сашко, як і обіцяв, відсторонився від проблем дружини. Він спокійно ходив на роботу, їздив із друзями на риболовлю і демонстративно не звертав уваги на проблеми Марії.
Донька Танюша була єдиним промінчиком світла для виснаженої життям молодої жінки.
Дівчинка радувала своїми успіхами в школі та в позаурочних заняттях.
Після довгих роздумів Марія прийняла рішення не припиняти надавати послуги клінінгу.
Це була її справа, в яку було вкладено багато сил. Їй дуже не вистачало підтримки Сашка та його допомоги.
Адже раніше чоловік брав на себе частину обов’язків і допомагав з питаннями, що виникали.
– Учора постійний клієнт дзвонив і питав, чи не можеш ти відремонтувати розетку і повісити світильник, поки ми наводитимемо чистоту в нього в офісі, – запитала Марія чоловіка ввечері за вечерею.
Чоловік, не відриваючи погляду від тарілки, спокійно сказав:
– Дай йому мій номер телефону. Я заїду завтра в обідню перерву.
– А ми призначили прибирання офісу на суботу, – відповіла Марія.
– Мене абсолютно не цікавить, коли ви прибиратимете, – зухвало вимовив Сашко. – Клієнт викликає електрика, а не прибиральника. Так от, електрик до нього прийде завтра в обід.
Після цих слів чоловік встав з-за столу, не давши дружині можливості щось заперечити.
Останнім часом такі недомовки траплялися у подружжя постійно.
Сашко справно приносив зарплату додому, але цих грошей було явно недостатньо, щоб сім’я з трьох осіб могла жити спокійно.
Марія дуже багато працювала і бралася за будь-яке замовлення. У клінінговій фірмі було троє працівників, вона сама і дві колеги. Ось так вони втрьох і намагалися заробити.
Час минав.
– Я хочу Танюші купити новий телефон на день народження, а то в неї зовсім старенький і погано працює, – звернулася вона до чоловіка.
– Купуй, – спокійно відповів він. – Зарплату я тобі віддав.Марія з подивом поглянула на чоловіка.
– Ти зарплату приніс три тижні тому, – уїдливо зауважила вона. – Ці гроші вже закінчилися.
Чи ти думаєш, що ми всі живемо на те, що ти заробляєш?
– А що хіба ні? – запитав чоловік. – Чи ти теж заробляєш? Може, ми живемо на твої гроші?
Марія відчула, як від злості щоки стали багряними.
– Уяви собі, що я приношу додому грошей більше, ніж ти, – зі знущанням зауважила жінка.
Сашко посміхнувся:
– Щось я не помічав.
Це було останньою краплею для Марії.
– Яке ти маєш право знецінювати мою працю, – скрикнула вона. – Ти відмовляєшся визнавати очевидні речі. Якби я не працювала, ми б насилу кінці з кінцями зводили.
Я оплачую навчання Тані в коледжі, купую одяг і багато іншого.Але при цьому ти вважаєш себе єдиним годувальником сім’ї?Ти серйозно так думаєш?
Подружжя посварилося так сильно, як не сварилося ніколи. Це була точка кипіння, до якої вони наближалися вже давно.
З тією лише різницею, що тепер відкинули все і висловили один одному накопичені претензії.
Взаємних докорів було безліч і після цієї розмови їхні стосунки почали стрімко руйнуватися.
Точніше, Сашко вдавав, що нічого страшного не відбувається, але водночас усе свідчило про протилежне.
Чоловік не цінував Марію. Для нього дружина була такою ж значущою, як пуфик, на який він ставив ноги, дивлячись телевізор.
Сама Марія вже звикла відчувати самотність, хоча поруч був чоловік.
Їй було навіть спокійніше, коли його не було поруч. Вона насолоджувалася самотністю.
Чоловік поступово ставав чужою людиною, яка за збігом обставин жила з нею під одним дахом.
Цей стан тривав цілих два роки. За цей час Марія твердо вирішила, що самій буде краще і спокійніше.
Сашко був проти розлучення, але змушений був прийняти рішення дружини.
Життя на самоті виявилося складним. Це і побутові труднощі, і фінансові проблеми. Але здаватися Марія не збиралася.
Через два роки в її житті з’явився той єдиний, якій став надійним плечем.
Костя був простим водієм, але подарував Марії відчуття щастя і захищеності.Спеціально для сайту Stories
