Через сімейні обставини Діані довелося переїхати з невеликого містечка до себе на малу батьківщину. Розлучилися з чоловіком після двадцяти з гаком років життя. Жити з Максом під одним дахом і навіть в одному місті стало нестерпно.
Шкода тільки школу, де вона довгий час викладала англійську мову. Але що поробиш, життя непередбачуване.
Добре, що син навчається в іншому місті в інституті, вдома не живе і не бачить ставлення чоловіка до неї. Особливо в останні два роки він показав себе у всій красі, і для Діани було шоком пізнати його з нового боку.
Виявляється, можна стільки років прожити з чоловіком і не знати, на що він здатний.
А почалося з того, що у Макса з’явилася на стороні інша жінка, молоденька колега Лера, на двадцять років молодша за нього. Він не зміг впоратися зі своєю пристрастю, а Лера і не заперечувала.
Все-таки Макс – головний інженер на комбінаті, а вона прийшла після інституту фахівцем-аналітиком.
Як тільки він побачив Леру, не зміг відвести від неї погляду. Довгонога красуня, чорноока, з чорним волоссям до плечей, вона, як фатальна жінка, подіяла на нього, заволоділа повністю його серцем.
Швидко закрутився роман, зустрічі, ресторани, прогулянки, подарунки, орендував для неї квартиру в новобудові зі стильним дизайном. Що тут сказати, Макс просто втратив від кохання голову.
Лера теж захоплювалася симпатичним чоловіком з пристойною зарплатою і статусом, хоч і годиться їй в батьки.
У відпустку цього разу він поїхав з Лерою до Туреччини, а Діана засмутилася. Вона готувалася до відпустки, ще взимку з чоловіком вирішили це питання, і раптом він сказав:
– Діана, ми з тобою нікуди не їдемо. У мене відпустка скасувалася, терміново потрібно у відрядження, службові справи на комбінаті.
Всю відпустку вона провела у матері на дачі в сусідньому місті. Втім, вона чудово відпочила на свіжому повітрі за містом, поруч озеро, купалася, засмагала, їла ягоди, багато читала.
Син приїжджав на канікули теж до бабусі, вдома нікого немає, був всього два тижні, їх кудись на збори відправили.
На роботу прийшла в гарному настрої, для неї перше вересня завжди свято. Вчителі та учні всі ошатні, задоволені. Після закінчення лінійки, розійшлися по класах.
Додому поверталася з квітами. Її улюблені учні завалили її букетами. Ось тут і зустрілася її добра знайома, поспілкувалися, вже розходилися, як раптом вона запитала Діану:
– Слухай, а у твого Макса коханка молода? Ти не в курсі? Я їх бачила в аеропорту. Ми з чоловіком дочку з Туреччини зустрічали, і він отримував речі з цього ж рейсу. А поруч довгонога красуня.
Я ж знаю, що у вас син, а не дочка. Але вона йому в дочки годиться. Ти доглянь за чоловіком, бо відведуть, – вона махнула рукою і пішла.
Діана впустила квіти, переступила, не помічаючи, і йшла, як у тумані.
– Як з Туреччини? Він сказав, що був у відрядженні під Харковом. Напевно, подруга щось наплутала. Але з Максом поговорю, – так і дійшла до будинку, машинально відкрила квартиру і відразу пройшовши в кімнату, опустилася без сил на диван.
Коли Макс приїхав з роботи, затримавшись, як завжди, вона прямо його запитала:
– Значить, ти відпочивав у Туреччині, та ще й не один, а з довгоногою красунею? Так? Ну чого мовчиш, кажи, я слухаю.
– Макс змінився на обличчі, але потім отямився:
– Ти про що? Яка Туреччина, я ж сказав, був у відрядженні. Хто тобі таку нісенітницю сказав?
Діана трохи заспокоїлася, але все-таки з часом дізналася про його кохання, відчуваючи холод і відчуженість чоловіка, і йому довелося зізнатися:
– Так, закохався, на відміну від тебе вона молода, яскрава, активна. Це ти там зі своїми учнями вся в роботі. Вічно втомлена, серйозна, хоч тобі і сорок два, а ти завжди тримаєш себе в рамках. А Лера розкута, я тільки з нею побачив, як навколо кипить життя.
– Значить закохався, а навіщо обманювати з відрядженням? Міг би відразу сказати, до речі, давно у вас стосунки?
– Давно, близько двох років, а ти віриш у все, суцільна наївність. Так що я тебе кидаю і йду до неї. Вірніше вона приходить до мене, Лера чекає дитину, і нам потрібна ця квартира, вона моя, але тобі, як дружині, належить частка. Якщо ти будеш боротися за цю частку, я тебе зітру в порошок.
– А як же син? – тремтячим голосом запитувала дружина.
– А що син? Син дорослий, закінчить інститут і залишиться там працювати, не потрібна йому ця квартира. Якщо що, я і з ним домовлюся, ми чоловіки, сподіваюся, він мене зрозуміє і буде на моєму боці.
А ти збирай свої ганчірки і йди. Так, ще краще, якщо ти взагалі поїдеш звідси, я тобі тут життя не дам.
– Але у мене тут робота, школа, учні, я не можу так відразу кинути їх.
– Ну ти наївна! Ти що не зрозуміла, я не жартую. Мені твої учні по барабану. Нам тут у місті з тобою тісно буде і дихати важко. Забереш тільки свої речі, твоя зарплата втричі менша за мою, так що тут все моє, – говорив зло і гордовито чоловік.
Діана його таким ніколи не бачила, очі горять ненавистю, розмовляє так, ніби перед ним не дружина, і немає двадцяти років сімейного життя. Вона не знала його таким жорстоким, вона не бачила його в такому стані ніколи.
Дружина зрозуміла, що чоловік не жартує і вона йому не потрібна, і він навіть не хоче дихати з нею одним повітрям в цьому місті.
Діана приїхала в своє рідне місто до матері. У неї двокімнатна квартира, батька вже немає майже шість років, хворів довго. Дача за містом, батько Діани був будівельником і побудував добротний будинок, навіть іноді взимку вони з матір’ю там жили. Звичайно мати засмутилася:
– Донечко, прожити двадцять років і залишитися ні з чим. Подавай на розлучення, подавай до суду, не поступайся цьому монстру. Треба ж. Я ніколи б не подумала, що зять на таке здатен.
Діана боролася, нервів витратила безліч, але все-таки мати виявилася права, і правосуддя перемогло. Макс дзвонив, погрожував, обіцяв приїхати до них з матір’ю, розібратися. Але добре, що це виявилося просто розмовами.
З сином теж посварився, бо той став на захист матері, заборонив синові приїжджати додому:
– Можеш до мене не приїжджати. У мене тепер є маленький син і молода дружина. А ти спілкуйся зі своїми бабами, – мав на увазі колишню дружину і тещу.
Діана влаштувалася в школу, яку сама закінчила, і навіть залишилися там ще старі вчителі, правда, всього двоє.
Діану прийняли колеги тепло, директор школи, який, до речі, вже більше тридцяти років їй керує, дбав про те, щоб їй все сподобалося. Він, звичайно, не пам’ятає її особисто, як ученицю, стільки облич пройшло за ці роки перед ним, але зрадів, що вона прийшла саме в свою школу.
Діані за сорок, виглядає добре, це зовсім ще не вік, струнка і симпатична вчителька англійської мови.
Трохи скромна, дуже ввічлива, вихована, цікавий співрозмовник. Одягається не кричуще, все в міру, віддає перевагу класиці і в одязі, і в усьому.
Все добре склалося, але один нюанс її турбує. Вона прийшла на місце іншої вчительки, та звільнилася і змушена була поїхати до батьків, важко хворіла мати.
А її чоловік Вадим Сергійович викладав фізику і був завучем. Його від’їзд відкладався, а може сам не хотів, колеги шепотіли Діані:
– Вадим не хоче їхати до дружини, у них стосунки на межі розлучення. Вона сама про це говорила. Його дружина сподівається, що розлука їм піде на користь. Хоча вже вік під п’ятдесят, і чи піде розлука на користь…
Так вийшло, що Вадим Сергійович став виявляти знаки уваги до Діани, вона миттю це відчула, намагалася тримати дистанцію. З матір’ю радилася:
– Мамо, ну уяви, я тільки прийшла в колектив, і раптом він мене провокує, навіть не соромиться колег. Дружина поїхала, а він поводиться непристойно.
– Ну і що тепер, значить ти йому подобаєшся, а раптом… – з посмішкою говорила мати.
– Мамо, він мені зовсім не подобається, якийсь нав’язливий – це, по-перше, а по-друге, я тільки прийшла в новий колектив, що про мене подумають, а по-третє, я ще від колишнього чоловіка не відійшла, і зовсім не хочу ніяких стосунків.
Вадим діяв напористо, користуючись своїм становищем завуча, приходив до неї на уроки, дивився на неї впритул, правда вона не губилася, але все одно було досить некомфортно.
Щоранку зустрічав у вчительській, допомагав зняти плащ або пальто, вішав на вішак і голосно запитував:
– Ну як Ваш настрій, колего, як спали? – і все норовив обійняти за плечі. Діана кивала головою і швидко йшла за свій стіл.
Колеги почали шепотітися за спиною, вони бачили його знаки уваги, дехто посміхався єхидно, але більшість бачили, що Діана від нього намагається дистанціюватися. Вона це вже відчувала, все це її напружувало, навіть подруга дружини Вадима їй висловила:
– Дуже спритна ти виявилася, колего. Дружина його поїхала, але це ні про що не говорить, вона вже в курсі про витівки свого чоловіка, ну і його об’єкта обожнювання, – говорила єхидно і зухвало.
– Він мені не потрібен, такі чоловіки зовсім не в моєму смаку. Так що будь спокійна, колего, і його дружині скажи те ж саме.
Директор дивився на Діану з недовірою, потім вирішив поговорити з нею, щоб припинити всі розмови в колективі.
Діана пояснила йому, що тримає Вадима на відстані, не дозволяє ніяких вольностей і сама переживає через це.
Вона не звинувачувала Вадима, говорила коректно про нього, директор побачив і зрозумів, що вона дійсно не винна.
– Скажу Вам так, колего, не звертайте уваги на його залицяння. Мені все зрозуміло, що Ви бережете свою репутацію. Працюйте і не переживайте.
Чи то директор розмовляв з Вадимом, чи то ще щось спало йому на думку, але одного вечора він прийшов до неї додому, матері в цей час вдома не було.
Діана, почувши дзвінок у двері, думаючи, що прийшла мати, відкрила, не глянувши у вічко. Вадим прийшов з квітами:
– Діаночка, у мене більше немає сил. Я не можу спокійно проходити повз тебе, дивитися на тебе. Я кохаю тебе, зі мною такого ще не було.
Побачивши розгубленість на її обличчі, він поклав квіти на тумбочку тут же в коридорі, зачинив двері і кинувся до неї.
Вона, як могла пручалася, виривалася, а він намагався дотягнутися до її губ. Їй було жахливо неприємно, вона вже хотіла закричати, але він закрив долонею її рот.
У неї мимоволі вирвалися сльози, і в цей час мати відкрила своїм ключем двері. Вона остовпіла від побаченого, злякалася, побачивши дочку в сльозах і червоного, як рак, Вадима:
– Що тут відбувається? А ну пішов звідси, я цього так не залишу, – вона сумкою замахнулася на нього.
Вадим зрозумів, що потрібно йти, і зі злістю кинув:
– Ти ще пошкодуєш, швидко підеш зі школи. Я тобі обіцяю.
Мати відразу набрала номер директора школи, вони знайомі з тих пір, коли вчилася Діана, а мати в той час була головою батьківського комітету. Вона плутано і нервово розповіла про цей інцидент, той заспокоював і обіцяв вжити заходів. Діана не могла розмовляти з ним, вона просто плакала, її трусило.
– Мамо, ну все, мені не працювати в школі, він мене виживе. Ну чому зі мною відбувається таке? Чоловік вижив з міста, тепер цей виживає зі школи.
– Заспокойся, донько, це все від твоєї доброчесності, все боїшся образити, а треба чинити так само, як чинять з тобою. Все буде добре, і знайдеться ще хороша людина, твоя половинка, які твої роки. Сорок три – сорок-чотири, це найпрекрасніший вік, вже не дурна, і набула деякого досвіду! Повір мені, донько.
Чим би ця історія закінчилася, Діана не знає, але директор буквально наступного дня запропонував Вадиму Сергійовичу написати заяву за власним бажанням, інакше…
Той, звичайно, був здивований, що директор в курсі вчорашнього, але звільнився, розуміючи свою помилку, і поїхав до дружини.
Через рік Діана зустріла свого чоловіка Олега, вона відразу це зрозуміла, настільки легко і приємно їм було спілкуватися. А ще через рік вийшла за нього заміж, переїхала до нього, і тепер вона всім каже:
– Життя прекрасне, коли поруч кохана людина і коли між ними повне взаєморозуміння!
Спеціально для сайту Stories
