Розлючений батько вкотре гримнув на доньку, що та відірвалася від свого мобільного телефону. Дівчинка навіть не моргнула і спокійно продовжила щось розглядати на екрані свого смартфона.
Через хвилину вона все-таки подивилася на батька і спокійно запитала, чи має він до неї якусь справу. Він знову гримнув на неї та наказав відкласти телефон, бо вона сидить з усіма за столом.
Дівчинка спокійно відповіла, що їй важливо встигати за життям та й у віртуальному світі так багато цікавого. Тут вже мати підключилася до розмови і з подивом запитала, невже життя її доньки в телефоні.
Дочка з подивом подивилася на маму, потім на батька і сказала, що весь світ давно перейшов у цифровий формат, віртуально спілкується, замовляє речі, платить за послуги через телефон.
Вона ще й дорікнула батькам, що вони наче з села і не йдуть в ногу з часом, адже краще все зробити через телефон і не стояти в чергах. Дівчинка захопилася і запропонувала мамі продавати її вироби через інтернет.
Потім дівчинка повернулася до батька і запропонувала продавати риболовні снасті, які він самостійно робить. Батьки принишкли після слів доньки. Кожному було про що подумати.
За кілька днів донька, прокинувшись як завжди дуже пізно, пройшла на кухню, але не виявила там ні батьків, ні приготовленого сніданку. Вона розгублено зазирнула у холодильник, але там було пусто.
Вона гукнула батьків, але їх ніхто не відповів. Тоді дівча побігло до спальні, і побачила, що батьки, забувши про те, що сьогодні робочий день, спали на ліжку безпробудним сном.
Дівчинка з жахом кинулася до батьків. Мама перекинулася на інший бік і полізла з головою під ковдру. Дочка кинулася до батька, питаючи, що сталося з мамою.
Виявилося, вона всю ніч вишивала хрестиком, а він всю ніч в інтернеті з рибалками спілкувався. Він так само відвернувся і ліг спати далі. Дівчинка почала репетувати, що хтось має її погодувати.
У відповідь почула лише, що може поїсти вже в інституті. Через п’ятнадцять хвилин, коли за голодною донькою зачинилися вхідні двері, мати вискочила з-під ковдри і поспішила на кухню.
Чоловік теж швидко одягнувся і побіг у магазин. Хвилин за двадцять вони вже сиділи на кухні, снідали і сміялися, гадаючи, скільки їх донька зможе протриматися без сніданків та вечерь. Отак вони вирішили провчити малу нахабу
