Ігор зі зручністю сів перед телевізором. Він із задоволенням узяв новий пульт, поправив захисний чохол і помилувався глянсовим корпусом із підсвічуванням.
– Краса!
– Користуйтеся із задоволенням, – сказав кур’єр, забираючи гроші. Ігор кивнув і захопився налаштуваннями нового і такого чудового придбання.
Жанна прийшла додому пізно. Вона була на роботі, потім на зборах у дитячому садку, а потім їздила із сином, Сашком, у клініку.
Він постійно хворів, і лікар призначив йому цілий список аналізів. І тепер вона з цим списком і сином проходила “кабінети”, вислуховуючи медиків.
Спочатку були звичайні поліклініки, потім, коли вона зрозуміла, що дитині потрібні інші лікарі, пішла по платних.
– Піднімайте дитині імунітет.
– Вона у вас погано розвивається.
– Ви їй вітаміни даєте? Треба вживати більше йоду!
Жанна тільки кивала і залишала круглі суми. Вона втомилася ходити із Сашком по лікарях, і так тривало б і далі, якби в одному із залів очікування перед черговим кабінетом їй не трапилася бабуся.
– Слабкий імунітет у дитини? – кивнула на Сашка.
– Так…
– Моя донька теж із сином ходила по лікарях. Толку немає. Як хворів, так і продовжував хворіти, – вона махнула рукою.
– І що робити?!
– На море їдьте. На два тижні, а краще на місяць. Нехай дитина не хімію їсть, а на природі побуде. Знаєш як кажуть?
– Як?
– Повітря,сонце і вода…
– Для всіх хвороб просто біда, – закінчила Жанна і посміхнулася. – І що, вам допомогло?
– Так, хочеш, вір, хочеш, ні. Тьху, щоб не наврочити. – бабуся забобонно постукала по стіні.
Жанна знизала плечима, але додому їхала, занурившись у роздуми. Але ж справді, може, варто, нарешті, зібратися і поїхати на море? Вони щороку мріяли і все відкладали.
Одного разу Жанна зі свекрухою з’їздила в санаторій, а потім грошей на відпочинок якось стало не вистачати, і вони з чоловіком стали проводити відпустку в селі у батьків. Начебто свіже повітря, але… поруч траса, вихлопи.
Постійні кредити, купівля дитячих речей, іпотека, лікарі… Та ще й чоловік, шопоголік. У сім’ях знайомих і друзів, як правило, дружини були схильні до імпульсивних покупок, нові шмотки, косметика… у сім’ї Жанни було навпаки.
Ігор отримував задоволення від покупок. Він тягнув додому все: починаючи від вудок, хоча на риболовлю жодного разу не з’їздив, закінчуючи лижами.
– Наступних вихідних поїду на річку.Буду рибалити.
Зрозуміло, далі слів справа не пішла. Балкон перетворився на склад, а сім’я не вилазила з кредитів.
– Ми вдома! – крикнула Жанна, відчиняючи двері і спотикаючись об велику коробку. Ігор не зустрів їх. Він був занурений у перегляд фільму. – Це ще що таке?!
Вона роздратовано штовхнула вбік картон і пішла розбиратися з чоловіком.
– Ігор!
– Привіт…
– Що це?!
– Телевізор новий. Заціни, – на обличчі чоловіка була блаженна посмішка. – Звук-вогонь! А картинка…
– Куди нам ще один? Скільки він коштує?! – Жанна побачила чек і осіла.
– Та годі, чого ти? Виплатимо.
– Це не вся сума?!
– Перший внесок.
У Жанни не залишилося слів. Вони щойно виплатили його телефон… а до цього була стереосистема… і це лише невеликі покупки, скромні за мірками Ігоря. Кредит за автомобіль та іпотека були вже звичними витратами, на які вже навіть ніхто не звертав уваги.
– Мамо, ти чого лаєшся? А там мультики показують? – у кімнату зайшов Сашко. Вони з батьком сіли на диван і немов заворожені витріщалися в “ящик”.
А коли Жанна вкладала сина спати, він гордо повідомив їй:
– Тато обіцяв, що купить мені приставку до нового телевізора! От щастя-то!
– Ага… – понуро сказала Жанна і, поцілувавши сина, пішла розбиратися з чоловіком. У неї накипіло. Складалося враження, що вона жила з двома дітьми, яким нічого не потрібно було, крім “іграшок”.
Ігоря вона знайшла все там же на дивані.
– Гей, поговори зі мною! – вона помахала рукою в нього перед обличчям.
– Га? Що?
– Ми не можемо дозволити собі цю покупку.
– У сенсі?
– Нам потрібні гроші.
– Навіщо? – Ігор напружився.
– Ми їдемо на море. У мене якраз відпустка, плюс травневі свята.
– Що за новини? Такі рішення не ухвалюють спонтанно…
– Купити телевізор, телефон, навушники, колонки… та інше, що ти придбав, – усе це теж потрібно було обговорювати! Ти скуповуєш усе, що бачиш! Тільки ще з “розпродажу на дивані” не замовляєш, – крикнула Жанна. – Купи три каструлі, отримаєш кришку! Або два пояси з вовни за ціною трьох!
– Жанно, не починай.
– Я втомилася платити, Ігоре. У нас є важливіші потреби, ніж це, – вона кивнула на плоский екран.
– Моря? Курорти? – хмикнув чоловік. – А потім, що буде? Салон краси, собачка під пахву? Сумочка від Гуччі, – посміхався він.
– Це твоя нова подруга на тебе так впливає? Завела собі багатого хахаля, і ти туди ж? Зовсім уже…
– Це не для мене, любий! Для сина! Йому п’ять років, а він досі не бачив моря! Та й ми з тобою, де були? Ніде!
– Ой, не треба перегинати палицю. Курорт – не самоціль.
– У нас дитина хворіє. Їй потрібне морське повітря. Я втомилася ходити з нею по лікарях, – Жанна опустилася на диван і закрила обличчя руками.
Ігор нічого не відповів. Він вимкнув новий телевізор. Посидів трохи і пішов спати.
А наступного дня Жанна знову підняла цю тему. Вона все думала, думала… і зрозуміла, що не хоче їхати у відпустку в село. Їй навіть наснилося море! Звабливе, ласкаве…
Ігор не став із нею розмовляти, ще сильніше розпалюючи дружину.
– Не хочеш? Ну й добре! Ми з Сашком удвох поїдемо. А з цього моменту в нас із тобою роздільний бюджет. Подобається купувати речі – плати за них сам. Я в цьому більше не беру участі, – кинула Жанна і пішла.
Вона твердо вирішила купити квитки на море. Знайти грошей виявилося не так складно, як вона могла подумати. Свекруха несподівано її підтримала.
– Їдьте, звісно… Сашку потрібно. А Ігор тюхтій. Добре вдома, у тебе під крилом… йому б пенделя дати для швидкості… – сказала свекруха.
– Ех, гаразд, він хороший. Просто впертий.
Вони ще поговорили, а потім Жанна купила квиток і стала збирати речі.
– Ми їдемо на море! – зрадів син. Він тільки про це й розмовляв, а Ігор ходив похмуріший за хмару.
Вони з Жанною так і не помирилися.
Проводжав він їх теж похмурий і злий.
– Татку! Хіба ти не з нами? – розплакався Сашко.
Ігор стиснув зуби і помахав йому рукою. А Жанна зрозуміла, що поїхавши, вона внесла в їхню сім’ю дисбаланс, і як раніше вже не буде.
Жанна відпочивала із сином на морі. Їдучи, вона залишала чоловіка з важким серцем. Вона розуміла, що він залишився вдома один, та ще їхня сварка перед від’їздом!
Вона сама зателефонувала йому після того ,як доїхали, повідомити про те, що все добре. А він сухо сказав їй: “Ок”, і поклав слухавку.
Після такої розмови в неї зовсім не було настрою на відпочинок. Але вона розуміла, що робить це заради сина. А Сашко прийшов у захват, побачивши море.
– Мамо! Воно таке… таке велике! – сказав син. І Жанна заплакала. Напевно, від щастя.
Вона надіслала свекрусі кілька фотографій, доповіла їй, що все добре, описала готель, де вони зупинилися, і зрозуміла, що сумує за чоловіком.
Навколо були сім’ї. Батьки гралися з дітьми, гуляли… а Жанна почувалася самотньою і нікому не потрібною…
– Мамо, а тато кинув нас, так? – раптом запитав Сашко. Він теж сумував, але не міг зрозуміти, чому тата немає поруч.
– Що ти, любий, ні, звісно…
Жанна не знала, як пояснити синові причину їхньої сварки. Вона і собі-то не могла її пояснити. Подумати тільки, посварилися через якусь дурницю! Через телевізор! Та пропади він пропадом! Їй навіть здавалося, що не варто було роздмухувати з мухи слона…
Жанна кілька разів тягнулася до телефону, бажаючи зателефонувати чоловікові і помиритися. Але потім над нею брала гору жіноча гордість і Жанна прибирала телефон.
Минуло три довгих дні… І раптом вона отримала повідомлення від подруги.
“Ви поїхали, чи що? Світла у вікнах немає… і твого бачила… з валізою”.
Серце Жанни пропустило удар. Вона уявила, що чоловік зібрав речі і пішов… до іншої жінки. Вибрав слушний момент, і тепер їм точно не бути разом. Попереду замаячило розлучення.
Жанна розревілася і не відповіла подрузі. Вона зателефонувала свекрусі.
– Я все дізнаюся… заспокойся. Він не міг так вчинити! Але сама йому не дзвони поки що, добре? – голос видавав її стурбованість. Жанна зрозуміла, що свекруха не впевнена в синові.
Тієї ночі Жанна не могла заснути.
– Мамо, на море йдемо? Мамо? – покликав син уранці.
Жанна не відповіла. Їй нічого не хотілося.
– Будь ласка, підемо! – благав син. І Жанна погодилася. Вони сіли на березі. Сашко будував пісочний замок, а Жанна подумки прощалася зі своїм шлюбом… але тут…
– Тату! Татко! – закричав Сашко. Він кинув свій замок і побіг берегом, не звертаючи уваги на Жанну.
– Сашко! Стій! – вона злякалася, бо розуміла: її син просто переплутав, помилився. Ігор ніяк не міг бути там, найімовірніше, просто схожий чоловік. Швидко піднявшись, вона рушила за сином і завмерла. Сашко висів на шиї у батька. А Ігор сміявся, кружляючи сина.
Жанна не вірила своїм очам.
– Привіт… – тихо сказав він, подивившись на Жанну.
– Привіт….
– Я… вирішив, що поводився нерозумно і приїхав… Пробач мене, гаразд? – сказав Ігор і, поставивши сина на ноги, обійняв дружину.
– Де ти взяв гроші?
– Продав те, що нам не потрібно. Виявилося, що в нас багато непотрібного, – розсміявся Ігор. – Переживемо без зайвого, правда?
– Правда, – розсміялася Жанна і вони пішли берегом, насолоджуючись найкращою, довгоочікуваною відпусткою.
– Дякую, що зважилася на це і змусила мене поміняти пріоритети. Нам потрібен був такий струс, щоб цінувати те, що у нас є, і не гнатися за удаваними цінностями, – зізнався Ігор, коли настав час їхати.
Жанна була щаслива, а Сашко справді став міцнішим. Може, море допомогло, а може… вплинув здоровий “клімат” у родині.Спеціально для сайту Stories
