Мій батько покинув маму, коли мені ще й двох місяців не було. До 10 років я називала вітчима татом, не знаючи, що він мені не рідний. А коли я дізналася правду, то анітрохи не засмутилася.
Я була тямущою дівчинкою і не стала називати вітчима інакше. Було б дивно, та й образило б його. Я насправді відчувала його увагу та турботу. А коли з’явилася моя сестра ставлення до нас обох не змінилося.
Ми отримували однакові подарунки і були улюбленицями мам і тата. Я одружилася після закінчення інституту, мама на весілля подарувала мені однокімнатну квартиру.
Її вона купила за гроші, які отримала від продажу будинку бабусі за містом. На той час це був розкішний подарунок, та й зараз ніхто не відмовився б від такого презенту.
Житло завжди потрібне, тому велике щастя жити у своїй квартирі, коли створюєш власну родину. Мама з молодшою сестрою та вітчимом усе ще жили у старій квартирі.
Пізніше вони на відкладенні гроші купили трикімнатну квартиру в новобудові, а стару почали здавати, щоб був додатковий дохід. Моєї мами не стало кілька років тому.
Я досі дуже важко переживаю втрату найближчої людини. Тільки після цього я помітила, як вітчим віддалився. Я тепер повністю відчуваю, що не рідна йому. Цього року хлопець зробив пропозицію сестрі.
Вони одразу побралися. Звісно, вітчим подарував їй житло. Він продав квартиру, яку вони здавали з мамою, та купив нову двокімнатну у новобудові для молодої родини. Я була впевнена, що це його подарунок на весілля.
Виявилося, що він ще розщедрився на новенький автомобіль для молодят. Він підніс нареченій ключі. Звичайно, сестра верещала від захоплення. А я сиділа і думала про несправедливість.
Все-таки від нашої старої квартири, в якій ми всі разом жили, я мала отримати хоча б частину. Я там виросла. Це місце, де моя мама була щаслива. Але вітчим прямо сказав мені, що своє вже я отримала.
Не дуже чесно виходить. Мені одну, а сестрі двокімнатну квартиру в новобудові і новий позашляховик. Я дуже рада за неї, але водночас зовсім не розумію поведінки вітчима. Він не мав права так вчинити.
