Історії про дружбу
Євгенія збирала пакет, коли на вулиці вже сутеніло. Кілограм гречки, пачка макаронів, пляшка соняшникової олії, десяток яєць, курка в целофані, яку вона вдень купила в райцентрі, два пакети
Папка з наказом про відрахування з глухим стуком впала на полірований стіл. Директор харківської гімназії Валерій Борисович навіть не намагався приховати роздратування: перед ним лежали результати районної олімпіади
Коричневий чоловічий гаманець лежав на лавці біля ґанку магазину. Шкіра на згинах витерлася до білого. Кнопка трималася на чесному слові, а в щілині біля неї виднівся край купюри.
Три дні за вікном було дуже шумно — сусідка знову привезла на дачу велику компанію на свята. Тим більше, що й з погодою пощастило: такі сонячні дні —
– На жаль, Ви нам не підходите, — начальниця відділу кадрів повернула Сергію документи й відвела погляд. Інша відповідь була б несподіванкою. І хоча на фасаді будівлі висіло
— Назад, я сказав! У такому вигляді ти на сцену не вийдеш, не ганьби школу перед міським управлінням освіти! — директор стояв у дверях актового залу, упершись долонями
Марина Петрівна працювала в сільському магазині п’ятнадцять років. Магазин був невеликий — дві кімнати: торговий зал і підсобка. Полиці з консервами, холодильник з молочними продуктами, хлібний стелаж біля
Іноді одна випадкова знахідка може змінити життя людини сильніше, ніж найсуворіші покарання та найправильніші настанови. Дивлюся я зараз на цю стару, трохи пожовклу по краях фотографію, де я
Тішка знову заліз на піч. Ольга Василівна поглянула на нього скоса, а потім пішла знімати білизну з мотузки. Хтось інший, можливо, й не помітив би: ну кіт, ну
Було соромно ритися у смітнику. І Анна Петрівна відводила погляд. Від тих, хто поспішав повз, з презирством знизуючи плечима, від дітей, що гралися на дитячому майданчику й дивилися