Історії про дружбу
День з самого ранку був ясним, а небо ніжно-блакитне, без жодної хмарини. Навіть не вірилося, що стояла лише середина квітня, такими теплими були промені, якими сонце щедро обіймало
На першому хрусткому листопадовому сніжку, ще по ранковій темряві, перед магазином зібралися сільські метелики. Вони куталися, хто в прості тілогрійки, хто в пальто з пухнастими комірами, постукували валянками
– Синку, будь ласка, глянь, термін придатності на цьому маргарині. Очі вже не ті, ніяк не розберу, а окуляри вдома залишив. Ілля обернувся на тихий голос і побачив
– Слухай, а непогана ідея відсвяткувати! Хата твоєї дівчини — саме те! А домовитись із нею зможеш? – Зрадів пропозиції Михайла його кращий друг Артем. – А що
Я і Рая навчалися на п’ятому курсі, але на різних факультетах. Ми з нею ще зі школи товаришували. Рая – дівчисько веселе, симпатичне, розумне, коротше, все при ній,
Рита сидить у кріслі. Підібгала ноги, як школярка. Її довге волосся вкладене в круглу зачіску. Волосся настільки біле, що мені навіть здається, ніби Рита – альбінос. Білі коси,
Тетяна завжди погано бачила. Дівчина давно звикла до цього та навчилася з цим жити. Вона закінчила навчання, знайшла роботу, самостійно пересувалася на громадському транспорті містом, ходила магазинами… Загалом
– Олено, що це за сукня безглузда на тобі? На розпродажі, мабуть, купила? Тканина жахлива, і фасон застарілий. Де ти вічно знаходиш такий несмак? – Нормальна сукня, мені
Повертаючись із роботи, я побачила, що на майданчику біля ліфта на нашому поверсі розташувався якийсь дивний тип. Сів він просто на підлозі біля дверей, що вели на сходи.
– Ти що твориш? З глузду з’їхав? – Віра схопила чоловіка за руку. Вона була готова мало не плакати. Олексій заморгав і витріщився на дружину невинними очима, ніби