– Так, ти ж у нас багачка, Жанно! – кричала та, не перестаючи танцювати, – приїхала на лімузині, а заплатити не змогла! Чули народ
– Михайле! Ти спиш? Чоловік сопів на своїй половині ліжка. – Михайле! Не вдавай, що не чуєш! – Жанна штовхнула чоловіка ліктем убік. – Що сталося? – Ось
– Господи, як ви нудно живете! Мангала немає, гітари немає, самі якісь насуплені, нудні. Ну що це за життя, я не розумію
Варі час було йти в декретну відпустку. На роботу в останні дні ходила вже насилу. Славко турбував її тепер не тільки ночами, а й удень. – Вітюшо, давай
– Послухай, ти… Ніколи я не кохав тебе. Ти мені навіть не подобалася. Просто повівся на твою брехню і відчував вдячність. Тільки не розумію за що
Марина і Настя дружили з дитинства. Сварилися, мирилися, ділилися одна з одною таємницями, переживаннями, проблемами з батьками. Подружки були по-справжньому нерозлучними. Особливого суперництва в дитинстві між ними не
– А мати твоя всю правду сказала, – звузила вона очі. – Це тільки ти не бачиш. Або прикидаєшся, що не бачиш. Ми з Ігорем давно кохаємо одне одного
– Олю, я заміж виходжу, – сказала Варя зі збентеженою посмішкою, – весілля наступної п’ятниці. Прийдеш? Я б рада дуже була. – Жартуєш? Ти? За кого? Так раптом?
– Краще нехай мене обдурять, ніж я опинюся байдужою до чужого горя
Він зателефонував через десять років. Номер здався їй знайомим, і Алла взяла слухавку. Хіба мало, забула чийсь номер перенести, коли купила новий телефон. Справді, забула. Колишнього чоловіка, який
Ми зібралися тут не просто для того, щоб потанцювати і згадати шкільні роки. Ми зібралися, бо колись були однією командою
– Анжеліко, ти як робот! Відпочинь хоч хвилинку! – благала Христина, спостерігаючи, як подруга з маніакальною завзятістю розправляє скатертини, перевіряє список гостей і одночасно примудряється поглядати на годинник.
– А часу в тебе мало залишилося, – усміхнулася Олена, подивившись на годинник. – У новий рік потрібно входити вільною і щасливою
– Ми кудись їдемо? – здивовано запитала Іра, коли зайшла в кімнату і побачила, як Максим збирає речі. Вона щойно повернулася з роботи, а він ні про що
– За що їй премію? – гидливо підібгала вона губи, – сидить цілий день, телефоном базікає і нігті фарбує! Їй за щастя буде зарплата, яку вона отримує невідомо за що
– Та-ак. Липовецька Ольга Юріївна, двадцять років, незаміжня, закінчила курси діловодства, навіть встигла попрацювати цілий рік секретарем. А чому звільнилася? – Геннадій Полікарпович уважно подивився на здобувачку поверх
– Але ж Марина насправді має рацію. Я по голосу чую, що тобі не хочеться зі мною говорити. І ти не дзвонив мені вже тиждень. Знаєш, я, мабуть, теж більше не хочу тебе турбувати
– Макс, ти зі мною? – Настя махнула рукою перед його обличчям. – А? Так, звісно, – Максим постарався посміхнутися, але погляд його знову ковзнув на Марину, найкращу
– Алла заздрила мені, може, не мені самій. І що сталося з нею? Я, може, в сто разів гірша була б, якби без батьків росла, з бабцею
Ірина пообідала, вимила посуд і лягла подрімати. Чоловік поїхав на дачу до свого друга допомогти полагодити паркан. Повернеться лише завтра надвечір, у понеділок йому на роботу. Ірина рік

You cannot copy content of this page