Родинні історії

– Хлопчик народився здоровим, міцним. Ось тільки мати на нього зовсім не дивиться. Лежить, відвернувшись до стіни, — медсестра похитала головою, дивлячись на жінку в третій палаті. –

– Відпусти його, він там задихнеться! – вигукнула Света. – Потерпить, — відповів Андрій Миколайович. — За дві години в підвалі ще ніхто не пом.р! Тим більше, що

Сьогодні мені згадалася одна історія. Перед очима постає обличчя нашої Тамари. Наче й досі пам’ятаю: вона тоді прибігла до мене, у кінці жовтня, вся розпатлана, стару пухову хустку

— Все коханий! Погуляв — досить! — дружина заблокувала чоловікові всі рахунки й спостерігала, як він буде викручуватися. Валя стояла біля вікна й дивилася на телефон з тим

– Ти в нашій родині лише тимчасово! – сказала вона за столом. Чоловік кивнув. Тоді я встала й пішла за документами на цю квартиру. Свекруха сіла за мій

– Бабусю, дивися, кого я знайшов! – Костик влетів на кухню, підбіг до столу й поставив на нього коробку. Посмішка, брудні коліна, розстебнута куртка, шарф висить із кишені.

— Мамо, а ти куди? Ми ж хотіли до тата з’їздити, — обурилася Діана, спостерігаючи, як мати за допомогою косметики підправляє свій вигляд. — У суботу з’їздимо. Мені

– Вона ж навіть не його рідна, уявляєш, Оля? Притягне і кине мені на шию. – Так, а чому ти йому не скажеш? – Ти думаєш, я не