Через три дні, за моїми прямими вимогами, молоде подружжя відбуло за місцем нового проживання, а я була щаслива, але щастя моє тривало недовго…
Після того як я кинула свого чоловіка, думала, мені стане набагато легше. І, якщо по правді, багато в чому так і сталося. Це в молодості ти можеш терпіти,
Кілька днів тому я дізналася від тієї самої бабусі, яка живе поверхом вище, дивовижну правду цієї парочки….
Мої сусіди – люди з особливим характером і складом розуму. Я їх знаю, як ніхто. Хоч книжку пиши, біографічну. Обом по 50 з гаком років, галасливі й дуже
Я ж хочу переписати заповіт і вигнати її, та ще й із ганьбою, щоб наші знайомі теж були в курсі подій, бо на таке ставлення до себе невістка й заслужила…
Я та мій чоловік завжди хотіли жити так, щоб перед людьми просто не було соромно. Тому деякі принципові питання нам давалися з великими труднощами. Дочка, старша дитина, завжди
Складно радіти життю і грошам, коли не можеш вийти зі своєю жінкою в ресторан, щоб вона була у вечірній сукні…
Іноді парам просто буває важко жити разом. Так, є почуття, присутня зацікавленість у спільному майбутньому. Спільні смаки, погляди на світ, виховання і все ж чогось не вистачає. Або
Коли моя подруга пропонувала нам просто казкові умови, ми її не послухали. Хоча треба було просто довіритися…
Чи стикалися ви коли-небудь із порожніми обіцянками від власних батьків? Знаю, що стикалися. Хоч я й сама мама, але в дитинстві пам’ятаю, як тато обіцяв мені купити цукерок
Влаштувала на святі незабутнє “шоу”. Досі перед гостями незручно… Вона не образилася. Вона була розлючена….
Мої батьки, бабусі й дідусі навчили мене жити за принципом “все в сім’ю”. Спершу купи потрібне для дому. Залишаться гроші – можна і себе чимось побалувати, але чоловік
В нас би всі помістилися без проблем, але він відповів, що вони тепер сім’я і їм буде некомфортно, якщо ми з батьком житимемо за стінкою…
Коли мій син одружився, я була у нестямі від щастя. Ми, як батьки, дали йому все, про що мріяли. Хорошу освіту, виховання, моральні цінності. Він виріс нормальним хлопцем,
Місто змінює людей, це я вже зрозуміла, але ті, які народилися в місті, – це щось зовсім інше. Таких зухвалих нахаб я ще не бачила…
Ситий голодного не зрозуміє, а багатий бідного не почує. Це все прописні істини, які ми всі багато разів чули і від того перестали звертати на них будь-яку увагу.
Виявилося, що, поки ми з невісткою працювали мій синочок часу не втрачав. Він почав гуляти, витратив частину грошей, висланих нею для погашення його ж боргу…
У свої 62 роки я справді здивована тим, що все ще здатна думати не тільки серцем, а ще й мізками. Усі мої подруги чомусь давно вже цього позбулися.
Потім він розповів мені, що бути кухарем – його дитячий страх, бо він нічого не розуміє. Як розібрати і зібрати комп’ютер, він знає, а тут у нього виникають складнощі….
Я звикла ділитися своїми проблемами з іншими людьми і не бачу в цьому нічого ганебного. Як то кажуть, одна голова – добре, а дві – краще. Що поганого

You cannot copy content of this page