Родинні історії
Після того як я кинула свого чоловіка, думала, мені стане набагато легше. І, якщо по правді, багато в чому так і сталося. Це в молодості ти можеш терпіти,
Мої сусіди – люди з особливим характером і складом розуму. Я їх знаю, як ніхто. Хоч книжку пиши, біографічну. Обом по 50 з гаком років, галасливі й дуже
Я та мій чоловік завжди хотіли жити так, щоб перед людьми просто не було соромно. Тому деякі принципові питання нам давалися з великими труднощами. Дочка, старша дитина, завжди
Іноді парам просто буває важко жити разом. Так, є почуття, присутня зацікавленість у спільному майбутньому. Спільні смаки, погляди на світ, виховання і все ж чогось не вистачає. Або
Чи стикалися ви коли-небудь із порожніми обіцянками від власних батьків? Знаю, що стикалися. Хоч я й сама мама, але в дитинстві пам’ятаю, як тато обіцяв мені купити цукерок
Мої батьки, бабусі й дідусі навчили мене жити за принципом “все в сім’ю”. Спершу купи потрібне для дому. Залишаться гроші – можна і себе чимось побалувати, але чоловік
Коли мій син одружився, я була у нестямі від щастя. Ми, як батьки, дали йому все, про що мріяли. Хорошу освіту, виховання, моральні цінності. Він виріс нормальним хлопцем,
Ситий голодного не зрозуміє, а багатий бідного не почує. Це все прописні істини, які ми всі багато разів чули і від того перестали звертати на них будь-яку увагу.
У свої 62 роки я справді здивована тим, що все ще здатна думати не тільки серцем, а ще й мізками. Усі мої подруги чомусь давно вже цього позбулися.
Я звикла ділитися своїми проблемами з іншими людьми і не бачу в цьому нічого ганебного. Як то кажуть, одна голова – добре, а дві – краще. Що поганого