— Знаєте, я на Сашка не ображаюся. Як дізналася про дитину, відразу зрозуміла, що залишу. Ну і що, що я молода, зате у малюка буде хороша мама
– Вітаю, — почула я в слухавці нерішучий жіночий голос. — Ви Анна Миколаївна?
Сонце світить для тебе. І вітерець гонить хмари по небу для тебе. І птахи співають для тебе
– Мамо, ну що ти таке говориш? Як це тобі ні з ким поговорити?
 — Ми ж двадцять п’ять років разом! Невже ти через одну дурну інтрижку зруйнуєш усе? Я кохаю тебе! А та дівчина… вона просто помилка
— Та годі тобі, малюк, не капризуй, я ж обіцяв, що ми полетимо на
– Ти не Сергія рятуєш, тату. Тобі на Сергія байдуже. Ти ж Дмитра рятуєш. Подумай! Як можна врятувати того, кого вже давно немає
– Ти можеш забрати Яну завтра, прямо зі школи, — повідомила колишня дружина по
Він хотів сказати ще щось, але що? Що він кинув жінку, яка й сама збиралася піти? Що його великий бунт, його відчайдушний крок до свободи був безглуздим і смішним, бо свобода вже була по той бік дверей і чекала не на нього, а на неї
– Я йду до іншої жінки. Я заслуговую на краще і подам на розлучення.
Навіщо стільки їжі? Ти ж не заміжня, та й дітей немає
— Дівчата, пригощайтеся! Вчора якось захопилася і трохи переборщила. Таня відкрила пластиковий контейнер розміром
— Знаєш, — додав він після паузи, — правда рідко приносить полегшення одразу. Вона спочатку руйнує. А вже потім… іноді щось будує
Важка коробка з взуттям вислизнула з рук Оксани, вдарилася об запилені дошки горища, і
Ніколи не дозволяйте нікому переконати вас, що ви — це минулий етап», — сказала вона наостанок
Звук застібки на валізі здався Оксані оглушливим. У цій колись затишній спальні, де вони
 – Іди уроки роби! З твоєю зовнішністю на заміжжя розраховувати нічого – так хоч освіту отримай, а то будеш у нас на шиї все життя сидіти
Лера вже закінчувала мити посуд, коли намилена тарілка вислизнула у неї з рук, впала
– Тетяна Леонідівна, я вашому синові потрібна лише як годувальниця! Йому потрібно, щоб хтось за ним доглядав. Хіба ви самі цього не зрозуміли, коли мало не жили у нас
— Олю, принеси мені чай з бутербродами! — крикнув з кімнати Льоня. — Сам

You cannot copy content of this page