— Та сідай вже, Тетяно, сідай за стіл, чого ти, наче чужа, стоїш у
Льошка Вороненко був одним із тих хлопчаків, яких у школі не помічають. Не хуліган
— Ви серйозно? Вечеря? — Олена притиснула долоню до величезного живота, ніби намагаючись приборкати
Оксана підняла погляд від розкрійного столу й побачила її — жінку років п’ятдесяти з
— Та щоб тебе, — пробурмотіла Ніна Георгіївна, дивлячись, як крапля кави зірвалася з
— Одягни ту сукню, вовняну. Мишачого кольору, з круглим коміром, — свекор Петро Семенович
Настя вже підходила до кафе, коли почула знайомі голоси: — Та годі вже з
Алла повернулася зі школи розсерджена. Вже вкотре вчителька поскаржилася на Яну, але цього разу
— Анно, мене не буде близько тижня, — стурбовано сказав Михайло. — Слідкуй, щоб
Світлана сиділа на лавці біля кабінету кардіолога, і світ довкола неї розпадався на шматки.