– Все любов. Тільки любов рятує нас
– Та ти без мене загнешся! Ти нічого не зможеш! — кричав чоловік, складаючи
Наталя все життя зверталася до мачухи на «ви», за ім’ям та по батькові, і намагалася, щоб це всі помітили
— Боже, у мене вже немає сил! Коли ж це закінчиться?! Бідолаха сама мучиться,
– Та що там, життя прожити – не поле перейти… Якби знати спочатку, як треба правильно жити… Як прожити його, те життя, щоб не було гірко
Олеся стояла біля хвіртки, тримаючи в руках папірець з адресою. Раїса Семенівна Нечаєнко, Першотравнева,
— Я тебе принижував роками! Я сміявся над твоїми піснями, над твоєю добротою. А ти… ти зараз… Ти тут була як скеля. А я — ганчірка
П’ять років я вважав дружину наївною дурепою. Однієї ночі в лікарні вистачило, щоб зрозуміти,
– Вони мають рацію, синку. Він же твій тато, його треба поважати, шанувати й любити. Ти вибач, синку, що я ось до вас… ходжу й живу. Може, якби не я, то все б налагодилося
Дядько Михайло був кумедним. Незграбним, наче ведмежа. Невисокого зросту, повненький, кучерявий. Очі маленькі, блакитно-прозорі.
— Чесно кажучи, Ігорю, я була впевнена, що Ви кохаєте мою дочку, а не мене
— Ні, мамо, за Ігоря Павловича я не вийду заміж, — впевнено заявила Олена.
У той самий момент, як він схопив мене за палець, я буквально усвідомив – тепер у цьому світі є хтось, хто на мене дуже сильно розраховує. Кого я повинен захищати. Охороняти, як старший брат
Я пам’ятаю той маленький конверт, перев’язаний синьою стрічкою. Мами не було вдома три дні.
– Та я просто не міг вчинити інакше. Адже було сказано: там живе кохання, – спробував він жартома відмахнутися. – А для мене любов – це святе
Дощ почався вночі, а до ранку навіть не збирався припинятися. Але Василя це не
— Мамо, знаєш що… Не треба приїжджати до нас на весілля. Ну сама подумай, Артур із заможної родини, на весіллі буде вся вища світська еліта, а ви
— Алло, мамо, Артур запропонував мені вийти за нього, уявляєш? Я так мріяла про
— Якщо чоловік забирає гроші у хворої жінки — це не чоловік. Ти правильно зробила, що пішла. А з рештою ми розберемося
Стукіт коліс поїзда відміряв останні кілометри до рідного міста. Марія дивилася у вікно, де

You cannot copy content of this page