— Мамо! — вигукнув він, щойно переступивши поріг.— У нас з’явилася бабуся
Людмила лежала в палаті, весь час думаючи про дітей. Як там у них справи?
Він точно знав, куди їде. У цьому я впевнена
Цю історію мені розповіла Катя — моя давня подруга, з якою ми знайомі ще
Я тоді просиділа над цими ключами пів години, усвідомлюючи, що чужа людина дбає про мій комфорт більше, ніж той, з ким я ділила ліжко дев’ятнадцять років
Я гріла замерзлі руки об паперовий стаканчик з остиглою кавою на автобусній зупинці, міцно
– Не знаю, може, й так. Але мені всі раді, і я теж полюбив село, а це — хороші люди. Ну, і кози, які мені особливо подобаються
Іван Миколайович допрацьовував останні місяці до виходу на пенсію і не міг дочекатися звільнення
Тепер ця Дарина. Як же їй до неї ставитися? Погано — вона не зможе, добре — ну, а що, якщо у неї не вийде? Ще Маргарита відчувала пекучу образу на чоловіка, на Мілану, на життя
Маргарита поспішно збиралася на роботу. Був ранній ранок, але Рита не відчувала ані втоми,
– Якби не той дощ, Ірино, ми б взагалі могли не зустрітися з тобою. Дякую і тобі, і дощу, і небу. Я кохаю тебе
Іра з повною сумкою продуктів попрямувала до виходу з магазину, але раптом побачила, що
– Все любов. Тільки любов рятує нас
– Та ти без мене загнешся! Ти нічого не зможеш! — кричав чоловік, складаючи
Наталя все життя зверталася до мачухи на «ви», за ім’ям та по батькові, і намагалася, щоб це всі помітили
— Боже, у мене вже немає сил! Коли ж це закінчиться?! Бідолаха сама мучиться,
– Та що там, життя прожити – не поле перейти… Якби знати спочатку, як треба правильно жити… Як прожити його, те життя, щоб не було гірко
Олеся стояла біля хвіртки, тримаючи в руках папірець з адресою. Раїса Семенівна Нечаєнко, Першотравнева,
— Я тебе принижував роками! Я сміявся над твоїми піснями, над твоєю добротою. А ти… ти зараз… Ти тут була як скеля. А я — ганчірка
П’ять років я вважав дружину наївною дурепою. Однієї ночі в лікарні вистачило, щоб зрозуміти,

You cannot copy content of this page