— Хоча, звичайно, тобі легко. У тебе є чоловік, бізнес, коштовності. Ти, мабуть, правильно вибираєш чоловіків. А я — все серцем, все заради кохання
Ліза спочатку навіть не впізнала її. Ресторан був напівтемним, дорогим, з м’якими кріслами, білими
– У мене немає ні дому, ні чоловіка, ні мами. У мене нікого немає
Він блукав нічним містом, сильно хитаючись, після того як прийняв на душу чималу порцію
Я дивилася на нього, на його чисті черевики, на блискучий годинник на зап’ясті, і думала: ось він, твій успіх, Вітя. Побудований на сльозах проданої корови та на розбитому серці матері. Чи вартий він того
У нас у селі жила Катерина. Будинок у неї міцний, а от жіночого тепла
— Олена, я хочу попросити тебе розглянути… — вона зробила паузу, — можливість знову зійтися з Ігорем
Олена зайшла в кафе випадково — просто хотіла випити кави й посидіти десять хвилин
— Рита, ти винна мені близько ста тисяч за останні три роки. Ти жодного разу не повернула обіцяного. Я не банк. І я більше не буду спонсорувати твої ілюзії
Дощ монотонно барабанив по вікнах старої квартири на околиці міста. Цей звук завжди діяв
— Ви нічого не переплутали? Це мій дім, а не безкоштовний ресторан
Поліна витирала руки кухонним рушником, коли у двері подзвонили. Каструля з супом булькала на
-Не можу я її полюбити, – зізналася вона одного разу чоловікові. – Дивлюся на неї, а бачу його, розумієш
Софія не любила свою дочку і нічого не могла з цим вдіяти. Софію не
– Ну як, як я могла його залишити? – міркувала вона, готуючись до розмови з чоловіком. – Адже це ж дитина. Воно ж загубиться
– Набридла твоя каша! – обурювався дід Захар, тикаючи ложкою в об’ємну тарілку. –
— Навіщо кудись йти? — бурчав він, розвалившись на дивані з пультом від телевізора. — Вдома й так добре. Та й гроші на вітер кидати не хочеться. Краще я тут полежу, футбол подивлюся
Тоня довго вагалася, чи варто виходити заміж вдруге. Їй було вже 50, і думка
— Семенівно, — каже глухо, ніби з бочки, — дай щось, не можу заснути. Лежу, дивлюся в стелю, а в хаті така тиша, що в вухах дзвенить. Тиша тисне, Семенівно
У нас у селі жив Андрій. Чоловікові виповнилося тридцять сім років, а він досі

You cannot copy content of this page