— Я втомилася від цього цирку. Я втомилася від її ненависті й твоєї безвольності. Я працюю, як віл, щоб жити нормально, а ви приходите до мене додому й обливаєте мене брудом. Я не для того купувала цю квартиру, щоб вислуховувати образи
— Юлю, справа ось у чому… — Денис вагався у дверях кухні, перебираючи в
— Це він тут усе купував, від ламінату до цього залізного ящика! Міг би й для племінниці розщедритися, якщо вже дружина у нього така скупа
— Ти дістала не ті сервірувальні тарілки. Анжела безцеремонно відсунула Еліну від кухонного гарнітура
— Я не наймалася працювати на чужі забаганки. І безкоштовним складом працювати теж не буду. Треба було раніше подумати, куди подіти меблі, перш ніж починати ремонт
— Ще раз повторюю: нехай твій батько не наближаються до мого інструменту! Діма стояв
— Що будеш робити? Я тепер інвалід і не зможу заробити на дві машини та курорт. Тож шукай собі багатія. Я дам розлучення, не хвилюйся, не заважатиму твоєму щастю
Самойленки були одружені вже майже п’ять років. Льоня працював далекобійником, Валя — перукаркою. Відразу
— Я підготувала невелику презентацію про його таємні таланти та досягнення за останній рік
Піна в раковині осідала з тихим, ледь чутним шипінням. Ліза змивала глиняну маску, коли
​— Його не стало для нас п’ятнадцять років тому, — відказала Олена й зачинила двері
​Зраду неможливо купити чи перекрити банківськими рахунками. Особливо тоді, коли на кону чиєсь життя,
— Це моя власність, що хочу, те й роблю! Я турбуюся про себе, про свою старість. Якщо у мене така меркантильна дочка, то вже сама думай! Хіба рідній матері не можна допомогти безкоштовно, просто так
​— Мамо, ти що? — здивувалася Олеся. — Ми ж домовлялися з тобою. І
— Я гуманітарій, — сказав він, і це прозвучало як захист, як пояснення, як діагноз. — Я займаюся текстами, сенсами, людьми. А не лопатами
​— Славусю, ну поглянь! — Максим підніс телефон до її обличчя, ніби це був
— А тобі чого, наречений? На вулиці вітряно, вона сидить удома, — і бабуся мовчки кивнула на комору, а потім тихо додала: — Вона там ридає
Надя сиділа в коморі й гірко плакала. Завтра перше вересня, але вона не піде
– Або бери кредит і викуповуй, або я просто продам. Але сусідів тобі вибирати не буду. Усе першому покупцеві
Перед відходом засвіти мама Софії склала дарчу на свою дочку. Так вийшло, що велика

You cannot copy content of this page