– Ярик, а пам’ятаєш, як ми з тобою чекали, що нас хоч хтось забере, і у нас буде свій будинок, – щасливо щебетала Інга, – подивися на їхні очі і давай поклянемося, що будемо для них такими батьками, про яких ми з тобою завжди мріяли
Інга відклала планшет і взяла телефон: -Бабусю, як справи? Як ти себе почуваєш? Добре?
– Хочеш, бери його собі, мені не шкода. Бачити його не можу. Але натомість дай мені грошей. Я знаю, у тебе є, – сказала Віка
У Ксенії було подовжене обличчя з карими, трохи нависаючими очима, великими зубами і важким
Сподіваюся, у нього знайдуться онуки і зроблять тебе бабусею вихідного дня
Поліна з самого дитинства знала, що стане знаменитою. До двадцяти років вона плекала надію
– Ніночка, я ж тут, з тобою. Ти не одна. Ну, що на тебе найшло
– Мамо! Ну, ти знову! – Ніна з огидою зачинила кришку унітазу і натиснула
Нікого я тут ображати не збираюся, скільки років в одному під’їзді живемо, ніколи ні про кого поганого слова не сказала. Хочу тільки, щоб ви зрозуміли: ми всі не без гріха, бути ханжами в наші – ті роки – остання справа
Відображенню у дзеркалі я залишилася задоволена. Блакитні шортики з бахромою, зроблені з обрізаних джинсів,
Вони отримали те, чого хотіли — одне одного. Без хованок, без брехні
Кирило і Віка зустрілися на благодійному вечорі. У обох — «повна чаша»: у Кирила
Далі натяків і двозначних компліментів справа не заходила, але Олександра Василівна цілком допускала, що цій модній фіфі Петро цілком міг і про неземне кохання щось набрехати. Сивина в бороду, щоб йому гикалося
Олександра Василівна зняла фартух, вийшла в передпокій і стала поправляти перед дзеркалом зачіску. П’ятдесят
Скільки ж горя винесла ця маленька, тендітна жінка! Невже доля спеціально приготувала їй стільки страждань
Дружина поїхала у відрядження, дочка у батьків, а Володимир залишився сам. Якось навіть незвично.
— Вона буде нашою донькою
Село Соснівка невелике. Однією з найзаможніших господинь була Клава. Вже немолода, повна, незграбна, на
В її красивих карих очах стояли сльози. Ліда, яка завжди трохи засуджувала благодійність, вважаючи, що якщо людина не може, значить, не хоче, раптово для себе вимовила
Від його одягу пахло новими парфумами, які, мабуть, подарувала дружина, інакше б він похвалився

You cannot copy content of this page