— Донечко, — пролунав радісний, трохи зриваючийся голос матері. — З днем народження тебе! З подвійним днем народження
Нещодавно їй виповнилося сорок дев’ять, наступного року буде п’ятдесят, а Галина все ще сподівалася,
– Я буду приїжджати щовихідних, щоб перевіряти, чи все чисто
– Я буду приїжджати щовихідних, щоб перевіряти, чи все чисто! Ця фраза пролунала ще
— Ми тут проаналізували ергономіку приміщення і прийняли раціональне рішення, — промовив він тоном диктора новин. — Мамо, ти тепер у маленькій кімнаті, нам з дитиною потрібна велика
Дочка з зятем приїхали «на вихідні», а в понеділок оголосили: «Мамо, ти тепер у
– Настя… а чи справді тобі потрібне моє прощення? Де ти була всі ці роки? Що з тобою сталося
– Маріє Григорівно, добрий день! Скажіть, ключі від квартири Насті у вас? Марія Григорівна,
 Мені ж, мамо, не продукти з бази були потрібні, мені сім’я була потрібна, щоб у Андрійка був батько, а у мене — чоловік
Люба привезла до села свого нареченого, а він поставив їй умову… Андрійко побачив автобус,
Ми ще меблі не купили, ми ще ремонт не закінчили, ми ще не прожили тут удвох жодного нормального вечора. І ти ось так, не спитавши мене, не попередивши мене, — вселяєш у нашу вітальню свою сестру
Є такі фрази, які, якщо їх вимовити хоч раз, вже не вдасться взяти назад.
— Він знайшов чужий телефон і відніс його класному керівнику. А ви забрали апарат собі, обрізали відео і влаштували цей дешевий шантаж. Де зараз телефон Артура
Повідомлення від класного керівника з’явилося на екрані телефону в розпал робочої наради: «Ваш син
— Ми поділимо твою премію порівну
— Хоча б взуття зніми. Варя притулилася до дверного косяка, відчуваючи, як ледь тремтять
— Ви їдете відпочивати. Я залишаюся з онуками. У валізі в мене речей на два тижні. Свою мультиварку я теж привезла. Тож голодними вони не залишаться
Вхідні двері розчинилися так різко, що вдарилися об стіну. Величезна пластикова валіза на коліщатках
– Ну а що тут вирішувати. – Директор знизав плечима. – Кіт вас визнав. Бос поганих людей не приймає. Це у нас вже перевірено
Олег не вірив у знаки. Раніше не вірив. Тепер просто не думав про це.

You cannot copy content of this page