— Ви переписали квартиру на сестру, а я там ще й ремонт повинна оплатити
Чашка з чаєм дзенькнула об блюдце, коли Валя різко поставила її на стіл. Звук
— Значить, я їду на інший кінець міста до мами, спати на старому дивані. А ти залишаєшся в моїй квартирі обшивати балкон. Я нічого не переплутала
Стас кинув на лінолеум п’ять плоских картонних коробок із будівельного магазину. — Риммуль, я
— Навіщо ти це робиш?! — викрикнула вона, відступивши на крок. — Ти можеш хоч раз просто подзвонити й запитати, чи це нам потрібно? Навіщо ти сюди тягнешся щодня, га
– Мамо, це вже занадто, – Оксана дивилася на пакети біля ніг Людмили. –
— Кохали, — свекор трохи помовчав, — але людська доля — дуже непроста річ. І помилки в ній теж бувають, і розчарування. Тільки ви вже постарайтеся всього цього уникнути, гаразд
– Завтра приїжджає батько, — Андрій кинув цю фразу так, ніби це звичайна справа,
Майя подивилася на нього. І раптом її ніби обпекло: та це ж вона сама. Її власна думка, сіра, як стовпи за вікном, — тільки з дитячих вуст. Що, якщо я не потрібен. Що, якщо такого — розсіяного, що відслужив своє, зайвого — більше не візьмуть
— Тільки не йдіть, добре? Майя обернулася. На краю довгої дерев’яної лавки, підібравши ноги
Я розумію тих, хто боїться втратити те, що є. Але по-справжньому успішні люди не бояться. Вони продають. Міняють. Можливо, зазнають певних втрат і незручностей
Я знаю одну жінку, яка живе добре. Нелегко. Але добре. У неї є улюблена
Привіт, моя кохана». І знову закреслено! Це ж чернетка, люди! Вона ж сиділа й підбирала, як красивіше написати! Сама собі пише, сама виправляє
У сусідньому селі біля самої річки, жила одна дівчина. Люба. Скромна така, непримітна. Знаєте,
Олексій Сергійович мені за три місяці стільки допоміг, що я без нього як без рук. Не забирайте його на зиму. В місті він знову згасне від туги
Син забирав старого на деякий час до себе, ближче до лікарні. Останній рік Олексій
Свекруха замовкла. Вона подивилася на спокійну, впевнену в собі невістку, яка стояла у своїй власній трикімнатній квартирі, купленій на гроші «простих людей», і вирішила промовчати
— Єлизавето Павлівно, ви переставили іменні картки? Аріна зупинилася біля найвіддаленішого столика. Він стояв
— Я вирішила, що твої друзі та рідні мають знати, який ти у нас щедрий інвестор. А то Віка переживала, що на столі немає ікри. Ікра, Віко, пішла у спа-готель
— Ти б трохи поквапилася, Надя. Олег незадоволено скривився. — Родина приїде через двадцять

You cannot copy content of this page