Баба Оля має рацію. Треба зберегти не тільки те, що дід зробив своїми руками, а й якомога більше спогадів про нього. Льошка витер сльози й повернувся до хати. Тепер він весь час проводив поруч із дідом
– Що, діду? Таблетку? Води? – Льошка, сидячи за стіною, пильно прислухався, чи не
– А я й не жартую. Я ж зрозумів із листування, що й тобі самій — дуже сумно. Тому ти й почала пошуки. Але раз ми сьогодні з тобою зустрілися, це ж не просто так
Ольга дуже хвилювалася. Вона йшла на побачення так, ніби це було її перше побачення
На вулиці Віка зупинилася. Тримала повідець незграбно, вперше в житті тримала повідець. Джек стояв поруч і дивився кудись у далечінь, на сіре ранкове небо
Віка почула знайомий скрип вхідних дверей і відразу щось відчула. Якусь паузу. Ту саму,
У цю мить вона зрозуміла найстрашнішу правду цього життя. Можна віддати чужій дитині всю свою душу, замінити їй небо і землю, але якщо ця дитина росте у світі, де гроші важливіші за серце, твоя любов її не врятує
Тетяна вперше переступила поріг цього величезного, схожого на музей особняка, коли їй було тридцять
У цей момент на дорогу вискочив чорний кіт, глянув на Марію і побіг далі у своїх справах. А Марія подумала: погана прикмета. І тут же згадала те відро з малиною і поправилася: хороша прикмета
Чоловік просто не повернувся додому. Марія чекала на нього, як завжди: варила суп, розвішувала
Дитя твоє чужим стане
-Мої любі старенькі, хто ж про вас подбає, як не я? — Борис пив
Підемо разом, щоб тобі й на думку не спало мене обдурити. Я тебе нагодую і вкладу спати. А о дев’ятій — розбуджу, і ти всю ніч будеш біля мене чергувати
На заводі над прізвищем Савелія чоловіки часто жартували. Та й жінки теж. Особливо, коли
Я тобі навіть більше скажу: я буду жити довго і щасливо, я буду жити цікавим життям, наповненим виключно позитивними подіями. Так і знай!  
У мене є особлива сукня, зелена. Їй уже більше десяти років. З щільної, нем’якої
І Антоніна Іванівна навіть спіймала себе на думці, що це найкращий день у її житті за останні тридцять років — стільки емоцій вона давно вже не відчувала
«Центральний автовокзал, кінцева зупинка…» — голосно прохрипіли динаміки. Антоніна Іванівна обернулася, заглянула в порожній
– У моєї мами з’явився чоловік
Все почалося з того, що мені зателефонувала сусідка моєї мами. – Софіє, привіт. –

You cannot copy content of this page