Галино! Майте на увазі! Наша мама — аристократка! І вона привчила нас до сервірувальних тарілок і столових приборів. А ви з глухого села, не знаєте елементарного — як правильно сервірувати стіл
Галина жила в невеликому містечку. Нещодавно їй виповнилося сорок років: день народження вона відсвяткувала
– Мені здається, це була доля
Таня сиділа на лавці в парку й гірко плакала. Так гірко вона плакала лише
— Тепер я спокійний за нашу дочку, вона знайшла своє щастя, збулося пророцтво прабабусі
– Я ж тобі подобаюся, правда? — підійшла після роботи до столу нового співробітника
Нам потрібен статус. А ти… ну ти ж у нас проста людина, тобі ці протоколи та знімки для преси все одно не потрібні. Посидиш із гостями, поїси, яка різниця, де стояти на фото
— Ти її виховав, вигодував, навчив — молодець, чесно, низький уклін! — молодий чоловік
Ну й сон йому приснився, досі мурашки по шкірі, жахливе було відчуття, що він не випливе і так там і залишиться
Вранці Микола прокинувся ще до світанку; йому приснився якийсь незрозумілий, моторошний сон. Ніби він
Валю, щось дивне коїться у вашому шлюбі. Ви щойно одружилися, а в тебе немає блиску в очах. Павло постійно принижує тебе, навіть у присутності сторонніх. До весілля такого не було
«Дивно, адже ще до весілля подруга казала мені, що в любовному трикутнику «чоловік-дружина-його мама»
— Ти маєш право на мою турботу. На продукти, які я привожу щовихідних. Але ти не маєш права привласнювати гроші моєї родини. Оля — моя дружина і господиня цього дому
Людмила Петрівна увірвалася до мого передпокою впевненим господарем кроком, скинула туфлі прямо на світлий
— Ти без мене ніхто! Нуль без палички! Сиділа за моєю широкою спиною, жирувала на готовому! Я зробив тебе людиною, возив по ресторанах, обсипав золотом. Тож сиди й радій, що взагалі хоч щось даю
«Ти без мене ніхто, тож сиди й радій, що я тебе годую!» Офіціант ледь
Якщо вона визнає, що викинула мої квіти — вона буде винна мені величезну суму. Якщо вона продовжить заперечувати — то й я можу сказати, що шубу й в очі не бачила, а до притулку відвезла старі куртки
— Куди вони поділися, Зінаїдо Петрівно? Тільки не кажіть, що вони вирішили переїхати на
​— Це те, на що перетворилася ваша батьківська «трикімнатна», — Олеся засунула руки в кишені своєї кофти. — Лев вирішив стати великим інвестором
​— Мій батько просто купив цей котедж, щоб ваш геніальний інвестор не залишив моїх

You cannot copy content of this page