— Тобто моя дитина їде до моєї мами, — рівно сказала Олена. — А троє чужих дітей заїжджають сюди. Я правильно зрозуміла думку Тамари Ігнатіївни
— Звісно, у вас тут трохи тісно. Учотирьох ще нічого, а якщо хтось захоче
Ну ось і все. У нього своя сім’я. Своє життя. Я для нього — просто жінка, яка колись була дружиною його батька. Я їм не рідна. Навіщо я їм знадобилася на старості років
Чужа дитина своєю ніколи не стане. Скільки б ти в неї душі не вклав,
– Ти просто виправдовуєш його, виправдовуєш… а він підлий, користується твоєю добротою й поступливістю, я відчуваю, ти пригріла змію собі на грудях
Марина була на сьомому місяці , коли не стало її чоловіка Єгора. Марина вважала,
— Чоловіки часто плутають комфорт із власною заслугою, — помітивши смуток в очах доньки, тихо сказала мати. — Вони думають, що затишок і безпека падають з неба самі по собі, поки хтось непомітно не перестає крутити педалі
— Я втомився! Я втомився сперечатися з цим дитячим садком! — Віктор стояв посеред
— Мамо, у мене для тебе ще кращий сюрприз. Одягайся, ми з Дімою вирішили зробити тобі справжній подарунок на день народження. Відвеземо тебе до Сергія
— Чекаю на вас на день народження, — говорила мама по телефону. — Купіть
— Ти виніс речі нашої доньки з дому. Без моєї згоди. І велосипед забрав
Олена акуратно склала стос дитячих суконь у пакет. Кожна з них була у чудовому
 — Я знаю, що в тебе є гроші. Ти приховувала їх від мене всі ці роки. Я вимагаю поділу накопичень. І я знаю про твого коханця
Денис стояв біля вікна, нервово постукуючи пальцями по підвіконню. Він набирався духу вже місяць.
 Вона не була йому рідною. Вона була дочкою жінки, яка зрадила його, і чоловіка, якого він зневажав. Але вона була сестрою його сина. І вона була абсолютно беззахисною
Для Олексія народження сина Руслана стало тим моментом, коли світ навколо набув справжнього сенсу.
Людмила відповіла, що вільна столична жінка не витримала б у її домі й тижня. Світлана сказала, що з задоволенням прожила б місяць у тиші, серед яблунь, де головна проблема — перерослий кабачок. До кінця вечора вони домовилися обмінятися житлом на чотири тижні
Сестри Світлана та Людмила все життя підозрювали, що доля підготувала для них інший, зручніший
— Катя, я не підприємець. Я вантажник. Працюю на базі, розвантажую вантажівки. Я все вигадав. З самого початку. Вибач
Руслан навчився брехати не відразу. Спочатку він просто мовчав. Коли Катя на третьому побаченні

You cannot copy content of this page