— Я думав, що це неважливо, але Оленька переконала мене в зворотному. У мене буде синочок. Пробач мене, якщо зможеш. Коли зможеш переїхати? Можеш поки що пожити на нашій дачі
Оксана цілком допускала, що Сергій міг завести собі когось на стороні. Адже він —
Клавдія Петрівна довго дивилася на жінку, що ридала, не моргаючи. У її вицвілих очах не було ні здивування, ні радості, ні навіть впізнання. Порожнеча. Крижана, бездонна порожнеча
У нас, на самому краю села, біля старого, зарослого вербовим чагарником ставка, жила Клавдія
— І залишки їжі заберіть із собою, — сказала я рідним, поки ті жадібно набивали собі шлунки на ювілеї
Ресторан вибрав чоловік. Світлі стіни, лляні скатертини, вікна, що виходили у двір, де цвів
– Ось ви чомусь переконані, що раз домогосподарка — значить, малограмотна. І нічим, крім кухні та дитячих застуд, не цікавиться. А з чого це випливає? У нас, домогосподарок, часу на саморозвиток набагато більше, ніж у працюючих
Жив Віталій Миколайович Кузьменко, і радів життю, аж раптом — ось так! Не дожив
Твоя сестра приїхала з речами. Каже, ти обіцяв їй пожити в квартирі Микити
Глухий стукіт у двері змусив Світлану здригнутися. Вона якраз відтирала вологою ганчіркою сліди побілки.
— Зачекай, дай я зрозумію, — вона поставила чашку із глухим стуком. — Вчора тобі не сподобалася моя капуста, бо вона не така, як у мами. Сьогодні тобі не подобається моє обличчя. Що буде завтра
Виделка дзенькнула об край тарілки, і цей звук здався Олені оглушливим у тихій кухні,
— Вибирай: або ти завтра ж їдеш з нами копати картоплю в село, або ми “виключаємо” тебе з родини й переоформлюємо бабусину квартиру на двоюрідного брата
— Вибирай: або ти завтра ж їдеш з нами копати картоплю в село, або
Але сам розумів, що вже не зможе зовсім забути, як Сашко спочатку плакав, міцно тримаючи його за руку. А потім ніби зрозумів, що він їм не потрібен. Відпустив руку й пішов до тих жінок. Не тому, що хотів, а тому, що більше нікуди. Тому, що він нічий
– Манюня, ходімо прогуляємося, тобі ж лікар так сказав, ти ж не забула? –
Ти зараз — абсолютно нікому не потрібна людина в цій родині. Утриманка. Тобі складно хоча б нормальну вечерю приготувати до мого приходу, поки я на роботі спину гну
– Ти взагалі розумієш, що ці гроші на деревах не ростуть? Я приходжу додому,
Вона йшла у своїй вдалій сукні, з прямою спиною, і всередині неї було дивне порожнє місце. Раніше там жила Інга. Не сама Інга — її образ: зрадниця, переможниця, жінка з червоними сережками. Образ був зручним
Валерія Павлівна їхала до моря з однією сукнею, двома купальниками та промовою, яку репетирувала

You cannot copy content of this page