​– Андрію, Рита здала мій дачний будинок чужим людям і взяла з них гроші. Мій замок зрізала, свій повісила. Зараз тут голова, молода пара, чекаємо дільничного. Якщо ти знову почнеш її виправдовувати, далі я розбиратимуся без тебе
​Дорога від Полтави до садової ділянки зайняла півтори години, і весь шлях Лариса думала
Але мій батько одразу поставив умову: або Родіон прямо зараз підписує повну відмову від квартири, і ми оформлюємо шлюбний договір, або нехай іде рубати ліс
Дверний дзвінок над глунав різко й неприємно. ​Женя ледь не впустила чашку прямо в
​— А ваша любов? — перебила його донька. — Любові що, взагалі не залишилося
​Коли Таня прийшла додому, батьки з нетерпінням чекали на неї. Їхні обличчя були такими
​— Я зроблю вам подарунок на весілля. Квартиру! А поки що живіть у мене, — звикнувши до думки про їхній шлюб, сказала вона Максимові
​«Квартира — це ваш весільний подарунок. Але поки що живіть у мене». ​Поважати старших
​— Мене зовсім покинули і діти, і онуки. У них у всіх свої проблеми. Переказують гроші й вважають, що свої обов’язки перед матір’ю виконали. Ось я одна цілий день ходжу по своїй трикімнатній квартирі
​«Як важко вставати з ліжка, і з кожним днем стає все важче й важче.
— Дякую за турботу. І за нове по батькові. Та тільки — я Варвара Матвіївна. І іншого мені не треба. І свого дідуся ні на які цегляні маєтки не проміняю
Пам’ятаю, того дня двері тихо прочинилися, і на порозі з’явилася Варя, наша Варвара Матвіївна.
— Ти не цікавився, Вадиме. Бо тобі було зручно вважати мене слабкою, залежною й злиденною. Тобі було життєво необхідно відчувати себе господарем за чужий рахунок
— Я тут господар, а твоя мати нехай їде в село! — голос Вадима
— На завод ти встигнеш завжди. А з понеділка будеш ходити до мене додому. Тричі на тиждень. Безкоштовно. Якщо здасися зараз, Тарасе, ти зрадиш свій розум
Папка з наказом про відрахування з глухим стуком впала на полірований стіл. Директор харківської
— Привіт, мамо. Це Іван. Я прийшла не по допомогу. Я хотіла, щоб він знав, що в нього є бабуся
Тієї п’ятниці автобус з районного центру їхав майже порожнім, а на задньому сидінні, біля
— Ось і насолоджуйся. Усе виглядає солідно. Я сиджу на чолі столу в ошатному костюмі. Мати хвалить твою турботу. Сестра заздрить добробуту. Чим ти незадоволений
— Готувати будеш ти, а за стіл сядуть гості! — оголосив Толя. Лариса притулилася

You cannot copy content of this page