— Ти справді думаєш, що я сяду за кермо цієї розвалюхи? — Василь з
Ох, бувають же такі дні, коли небо ніби в унісон із людською душею плаче.
Того вечора, коли сонце вже сідало за верхівки сосен, а повітря наповнилося густим ароматом
Сашко з посмішкою взявся за ручку дверей, але нічого не міг з собою вдіяти.
Він спав. А Тома, піднявши голову, милувалася його тілом. — Юрочко, — шепотіла вона
Була глибока ніч, і Юля спокійно спала у своєму ліжку, коли її розбудив звичний
– Чому саме зараз?! — вигукнула вона, вже не думаючи ні про дітей, ні
— Ми розлучаємося? Через що? — він щиро здивувався, переводивши погляд зі столу на
На кухонний стіл впала безформна грудка брудної, подертої тканини, від якої пахло пер гаром,
— Вам кого? — запитала Ірина, не відчиняючи дверей, дивлячись на незнайомця у вічко.