Горобчик мій
Анна й не помітила, як у квартиру покійної баби Каті заселилися нові мешканці. Просто
— Ви не розумієте, що це може бути її остання радість? Мені треба пояснювати такі прості речі
Дівчатка сиділи перед хірургом. Їм було по вісім років і вони були сестрами… Високий
— Навпіл. Або ви хочете заплатити за свої страви, а я за свої? Може, так буде справедливіше. Так, ви праві. Але зачекайте, секундочку. Вони мені порахували великий капучино, а я пив середній
Анна крутилася перед дзеркалом і оглядала себе з усіх боків. Вона трохи схудла, і
Вона тепер хотіла лише одного – продовжити ці останні години щастя. Нехай він лежить, але вони все одно разом і їм є ще що сказати один одному
– Я слідом за тобою, Коленька, відчуваю, що недовго і мені залишилося, – Марія
— Ти й не помітила, як він виріс, так? — з розумінням посміхнувся Андрій. — Адже після вашого з чоловіком розлучення він намагається взяти на себе роль твого захисника
— У мене є інша, я хочу розлучитися, — похмуро промовив чоловік. Ольга розгублено
Більше за все на світі вона хотіла зателефонувати Юрі і розповісти йому, як це непросто бути жінкою з дитиною, як неможливо вже шукати стосунків – вони просто відійшли на другий план, що чоловік тепер повинен стати не просто чоловіком, але і татом
Біля вхідних дверей Світлана набрала в легені побільше повітря і випалила: «На тебе чекає
Знайди мене. Я знаю, ти можеш. Будь ласка, не зупиняйся. Не припиняй пошуки
Сніг наприкінці листопада. Перший. Легкий, пухнастий, неслухняний. Кружляє, як тичинки від збудженої вітром літньої
– Якби була моя воля, – вже суворіше продовжувала Марія Сергіївна, – я б цього цуценя разом з Артемом міцно обійняла! А кольорові плямки в рамку поставила! Бо немає для матері кращого подарунка, ніж виростити дитину людиною
– Маріє Сергіївно, ось тут, завиток не виходить, – сумно прошепотів другокласник Артем, тицьнувши
Катю, вибач, але я мовчати не могла. У тебе і мама є, і свекруха. Катю, навіщо ти так? З літньою людиною. Чого ставиш себе вище за неї
— Свекрусі я піднесла такий подарунок, що їй відразу стане зле! І завжди тремтітиме,
Вранці Карина зрозуміла, що у неї з’явилися сили жити далі. Жити і боротися. Тепер вона не одна. У неї з’явилася близька людина
Намагаючись не шуміти, Карина завезла візочок з сином у просторий передпокій і не забула

You cannot copy content of this page