Олена поверталася з роботи після насиченого трудового дня. Погода була чудовою: весняне сонечко зігрівало землю після довгих холодних місяців, тож вечори з кожним днем ставали теплішими.
Жінка вийшла на кілька зупинок раніше і вирішила прогулятися.
З приходом тепла на вулицях стало значно жвавіше: молоді парочки, тримаючись за руки, мило про щось щебетали; школярі, передчуваючи довгі літні канікули, бігли тротуарами і про щось голосно сміялися.
Олена любила спостерігати за природою, що прокидається. Весна для неї була таким собі стартом для нових звершень.
Олена не помітила, як швидко вона дісталася до будинку. Почало сутеніти, і повітря стало прохолоднішим. Це був ідеальний момент, щоб зайти додому і зігрітися на кухні з чашкою гарячого чаю.
Жінка тихенько пройшла у квартиру. Чоловік Андрій не вийшов їй назустріч, як це було зазвичай. Замість цього Олена чітко почула, як він розмовляє з кимось у спальні. Вона підійшла ближче і почула деякі уривки розмови.
– Я тобі точно кажу. Олена не буде вникати в цю паперову тяганину, все одно нічого не розуміє. Думаєш, я б жив із нею всі ці роки, якби в мене не було плану? – чоловік із кимось обговорював Олену.
Жінка затамувала подих і вирішила не видавати свою присутність.
– Мамо, думаєш, я сам не розумію, як важливо оформити квартиру на тебе? Якщо ця дурепа захоче оформити все на своє ім’я, то не бачити мені моїх грошиків ніколи. Послухай мене, – продовжив Андрій. – Я прекрасно розумію, що мій максимум після розлучення – половина квартири.
Але що з цим робити?! Коли ми з Оленою остаточно визначимося з квартирою, я просто скажу їй, що всім оформленням займуся сам. А там уже квартиру швиденько оформимо на тебе. Тільки врахуй, мамо, що або дарчу, або розписку ти мені в будь-якому разі напишеш.
Олена не вірила своїм вухам. Вона то думала, що чоловік ховається і шепочеться в неї за спиною, щоб підготувати сюрприз до її тридцятиріччя, а тут таке. Усе стало ясно й очевидно. Олені стало огидно від почутого, тому вона на п’ятах розвернулася і пішла геть від спальні, зробивши вигляд, що щойно зайшла додому.
У голові різко пронеслася сотня думок. Виходить, Андрій планує оформити на себе квартиру, яку в найближчому майбутньому вони планували придбати разом. Напевно, якби гроші лежали вдома, то він давно провернув цю аферу. Однак, оскільки кошти кожного з подружжя надходили на окремий накопичувальний рахунок, зробити це було непросто. У Андрія був доступ тільки до свого рахунку.
Олена дуже добре пам’ятає, як два роки тому чоловік влаштував скандал через те, що вона запропонувала зберігати гроші в банку, замість того, щоб знімати щомісяця готівку.
Вночі, коли Андрій заснув, дівчина обмірковувала план подальших дій. Насправді варіантів було не так вже й багато. Олена чудово розуміла мотиви Андрія, адже левова частка грошей за квартиру належала їй.
Коли бабуся Олени пішла з життя, їй було всього п’ятнадцять. Вона залишила спадок Катерині Іванівні – матері дівчини. Це була квартира, яка розташовувалася в старому будинку. Катерина Іванівна вирішила її продати, а частину грошей відкласти для доньки, щоб у старшому віці у неї був гарний старт для купівлі свого житла.
Коли Олена про це дізналася, то відкрила рахунок, на який нараховувалися відсотки, і почала щомісяця переказувати туди частину своєї зарплати. У них з Андрієм була домовленість, що кожного місяця вони відкладатимуть певну суму грошей на свій рахунок. Оскільки їхні доходи були приблизно однаковими, це рішення обом здалося справедливим.
Олена прийняла остаточне рішення і швидко піднялася з ліжка. Весь цей тиждень дівчина тільки й робила, що переглядала оголошення про продаж квартир. Андрію дівчина говорила, що дуже зайнята на роботі, а сама вечорами їздила дивитися відповідні варіанти.
До кінця тижня вона пригледіла непогану двокімнатну. Будинок не новий, але сама квартира дуже простора і затишна. Звісно, можна було б придбати квартиру в новобудові, але тоді довелося пожертвувати метрами.
У квартирі було зроблено скромний ремонт, усю необхідну для життя техніку минулі господарі залишали, оскільки переїжджали в інше місто. Закритий від галасливої дороги двір, велика кількість зелених насаджень, а також парк у кроковій доступності – у Олени не було жодного шансу не закохатися в цю квартиру.
Олена розуміла, що без згоди чоловіка не зможе оформити іпотеку, а всієї суми в неї не було – не вистачало приблизно третини. Коли Катерина Іванівна дізналася від доньки ситуацію, то обіцяла допомогти.
Пенсія не за горами, а з такими виплатами прожити в старості буде важко, тож вони з батьком Олени потроху збирали щомісяця.
Це було важким рішенням, бо Олені було ніяково користуватися добротою батьків. Але вона пообіцяла повернути борг якомога швидше.
Оскільки купівля відбувалася без рієлтора, то угода пройшла дуже швидко. А Андрій досі ні про що не підозрював.
Протягом двох тижнів він прекрасно бачив, як байдуже дружина ставиться до купівлі нової квартири, і вважав, що обдурити її не становитиме великих труднощів.
– Слухай, час уже визначитися з квартирою. Скоро літо – найкращий час для ремонту, – сказав Андрій за вечерею.
– Я вже визначилася, – байдуже відповіла Олена.
– У сенсі? – Андрій примружився.
– У сенсі вже купила квартиру, – відрізала вона.
– Я щось не зрозумів… Що ти зробила? – підвищив голос Андрій.
– Купила квартиру, – відповіла Олена. – Батьки додали грошей, тому я оформила її на свою матір.
– Хочеш сказати, ти зробила це за моєю спиною? – розлютився чоловік.
– А чому б і ні? – не відриваючись від вечері, відповіла Олена. – Ти зі своєю мамою за моєю спиною придумували план, як мене обдурити, а мені не можна?
– Звідки ти дізналася? – Андрій зблід.
– Інтуїція, – уїдливо прошипіла Олена. – До речі, я чекала цієї розмови. Завтра ми поїдемо подавати заяву на розлучення.
Андрій був занурений у свої думки, немов не чув фрази про розлучення. Чоловіка найбільше турбувало, що тепер із його скромними заощадженнями він ще довго не зможе дозволити купити нову квартиру. Він відчув, як його план зруйнувався в одну мить, і не знав, як із цим упоратися.
“Як вона дізналася?” – ця думка не давала йому спокою. Йому було ніяково питати, і він не розумів, чи було це збігом, чи він десь припустився помилки. Утім, зараз це вже не мало значення.
Олена, не вимовляючи жодного слова, методично складала свої речі до валізи, наче вона робила це щодня.
– Я повідомила господині квартири, що їду, і тепер тут залишиться один мешканець. Далі вирішуй сам, залишатися тобі чи шукати щось інше. Ось ключі, – Олена залишила зв’язку ключів на тумбочці біля вхідних дверей. – Завтра о десятій чекаю на тебе.
Вона пішла, тихо прикривши за собою двері, залишивши Андрія в цілковитому замішанні. Усе сталося так швидко, що він не встиг нічого зрозуміти. Як могло статися, що він, стратег і геніальний планувальник, опинився в такій ситуації?
Чоловік попрямував на кухню, дістав із шафи розпочату пляшку й увесь вечір вживав, розмірковуючи про свою поразку, поки пляшка не спорожніла.
Наступного ранку він не прийшов у призначений час, сподіваючись, що без його присутності Олена нічого не зробить. Але вона все одно подала заяву на розлучення, і за місяць їх розлучили.
Олена спочатку жила з батьками, намагаючись відновити душевну рівновагу. Влітку вона переїхала в нову квартиру, вирішивши почекати з ремонтом, оскільки важливіше було виплатити борг батькам.
Життя дівчини почало стрімко змінюватися. Звільнившись від вантажу зради, вона була сповнена енергії та рішучості почати все з чистого аркуша.
Її нова квартира знаходилася поруч із прекрасним парком. Після роботи вона любила сидіти на лавці, насолоджуючись теплим літнім вечором. Іноді у вихідні Олена виходила на пробіжку, і це стало для неї не тільки способом підтримувати хорошу спортивну форму, а й можливістю познайомитися з новими людьми.
Олені здавалося, що тепер вона живе зовсім іншим життям, вільним від обмежень і забобонів. Вона насолоджувалася кожним моментом, усвідомлюючи, що попереду в неї багато можливостей і нових відкриттів.
