Нещодавно мій син одружився. Досить ранній шлюб за сьогоднішніми мірками: у 20 років. Попри те, що я виросла в селі, але п’ять років тому знову повернулася у село. Шлюб сина я не дуже схвалювала. У молодості треба заробляти.
Так ось, молодята одружилися, оселилися в орендованій квартирі і почали своє нове, доросле життя. Незважаючи на те, що я жодного разу не чула жодних скарг з боку сина на побут, розуміла, що йому несолодко.
Грошей не вистачало, а знайти хорошу роботу все важче. А ми з чоловіком та дочкою живемо за містом у великій та теплій хаті. Так ми вирішили: донька поки що надто юна. Коли почнеться навчання в інституті, переїде до міста.
Це зрозуміло. Але синові важко зараз. Потрібно більше грошей. Потрібно утримувати сім’ю. Ось нами і було ухвалено рішення, щоб перебирався він із дружиною до нас. Місця тут вистачає, є вся сучасна техніка, газ, гаряча вода.
Дрова треба тягати хіба що в лазню. Але це навіть добре. Чоловік називає рубку полін для лазні «фізкультурою», навіть схуд трохи. Все, що залишається: трохи допомагати з грошима на їжу та з куховарством.
Мені самій нагодувати таку кількість людей непросто. Значить, невістка стане в нагоді. Але цей момент для мене був неясний. У тому плані, що поговорити з дівчиною на якісь побутові теми просто не могла.
Ось така вона людина, знаєте, як не від цього світу. Дуже худа, бліда шкіра, світле волосся. Якась загадкова усмішка та дивний блиск в очах. От є такі люди. Їй би в поети чи художники. Я собі їх приблизно такими і уявляла.
А ще вона сирота. Це я знала від початку, син сказав. Та й не було в цьому жодної таємниці. Швидше, незручна обставина. Відповідно ніхто її не вчив роботі по дому. Готування, прибирання. Все це було їй не близько.
А я домогосподарка ще та. Не те що мені подобається ходити з ганчіркою через день, але чоловік та діти голодними бути не можуть. Моє особисте правило та розуміння життя.
І почала вчити невістку, як бути господаркою в хаті. Виходило погано. Суп втік із плити, хоча вона була на кухні. Картоплю почистити – простіше викинути. Шкірка завтовшки в палець, у каструлю висипає якісь горошини.
Віником помести не вміє, а пилосос дістати з комірчини сил просто не має. Він важить, мабуть, половину її. Але вона старалася. Це я визнаю. Коли дитина намагається навчитися готувати і в неї не все виходить, це виглядає зворушливо.
Коли ж дружина єдиного сина не знає, що рис перед приготуванням потрібно промити — виникають питання, здивування та досить відчутне роздратування. Та ще й ходить за тобою по п’ятах, цікава така.
Якось в обід я перепрала всі домашні речі, винесла білизну надвір сушитися, а сама пішла пити чай. Дивлюся, а невістка несе дрова в оберемку. Я ще подумала, куди вона їх тягне. Дрова чоловіки колють.
Та й я собі ніколи не дозволила б вимагати від невістки подібних подвигів. Не встигла вона втекти за поворот, як упала. Вдарилася, мабуть, якось не так стала на камінь у траві. Ну, дрова в один бік, вона в інший.
Дивлюся, піднімається, дивиться на всі боки, чи не побачив хто. Що ж, пташеня має вчитися літати самостійно і без моєї допомоги. Нічого страшного. За півгодини приїхав син.
Я вже подумала, це невістка його з роботи вирішила так зустріти. Але ні, він передзвонив їй перед цим і попросив принести дров, йому треба було завантажити їх у машину. Сів у неї і поїхав. А мені стало якось не по собі.
Весь наступний вечір та половину наступного дня невістка не виходила з кімнати. Доньці невістка подобалася, вони багато часу проводили разом. Розповідали один одному всяку нісенітницю.
Ось від неї я й дізналася, що невістка дуже поранилася. Нога опухла після падіння, хоч би не було перелому. Тут я почала хвилюватися. Прийшла до неї у кімнату з бинтами та водою. Справді, вивих.
Перемотала я їй ногу, принесла якусь їжу. Невістка дивилася на мене своїм дивним поглядом, і я зрозуміла, що то був погляд подяки. Які ми різні. З того часу я не скаржуся на невістку. Тепер вона моя дочка.
Я стала помічати, що вона насправді постійно щось робить. Дочка попросить допомогти з уроками — вона тут як тут. Син щось попросить принести. І тут поможе. Виявилося, вона дуже роботяща та тямуща дівчинка.
