Я, попри щасливий шлюб, не могла похвалитися дорогою іномаркою в гаражі або квартирою в центрі міста. Фінансовий стан моєї родини залишав бажати кращого. Чоловік, хоч і без шкідливих звичок, був звичайним роботягою.
Та й я зірок з неба не хапала: працювала касиром у сусідньому мережевому магазині. І хоч у нас сварки траплялися нечасто, всі вони були через брак грошей.
Відпустка проходила не так, як хотілося, одяг купували тільки в сезон знижок, і так далі. Дітей, за негласним рішенням, ми не заводили теж із цих же міркувань. Якщо навіть зараз економимо, що ж буде з появою дитини?
А ось у моєї сестри з грошима було все гаразд. Вона рано вийшла заміж, і, як виявилося, вельми вдало. Її чоловік успадкував від батьків невеликий заводик із виробництва автомобільних деталей.
Згодом його розширив і відтоді вирішив не вкладатися в жодні авантюри, а просто займатися тим, що в нього виходило найкраще. Це принесло свої плоди, і відтоді вона з чоловіком жила, як то кажуть, на широку ногу.
Подорожі, дорогі покупки, будинок у три поверхи. З’явилися діти. Зі мною вона не спілкувалася, але не через якусь сварку, а просто через брак часу. Її місце зайняли друзі, знайомі та ділові партнери чоловіка.
Типове оточення заможної жінки. Я все розуміла, і негативу до рідної сестри не відчувала. Це життя, тож нічого напрошуватися до інших людей. Нехай і до рідних. За тиждень перед її днем народження, я бачила незвичайний сон.
У ньому я з сестрою, будучи ще маленькими дітьми, як ні в чому не бувало, гуляли по полю. Це поле колись було за межею міста. Але тепер на ньому щосили велося будівництво нових багатоповерхівок. Місто росло.
Перші кілька днів я тримала себе в руках і намагалася не думати про майбутнє свято, але потім мій терпець увірвався. Дістала із заначки останні гроші, поклала їх у конверт і стала чекати.
Нехай сестра не буде її чекати, нехай навіть вижене, але побачитися потрібно. Незрозуміло чому, але щось виразно вабило мене до неї. Зробивши укладку, одягнувши найкращу сукню, я помітно нервувала.
У просторому передпокої мене зустріла іменинниця. Красива, в шикарному вбранні. Спершу вона здивувалася, побачивши мене, але потім, трохи оговтавшись від шоку раптової зустрічі, запросила до столу.
Вир гостей забрав господиню геть, але я, тим не менш, не відчувала себе чужою. Ближче до завершення свята сестра підійшла до мене, і ті хоч кілька хвилин змогли побути тільки удвох.
По-швидкому поділилися одне з одним останніми новинами, згадали дитинство. Я вручила конверт із грошима, але вона тільки швидко поклала його кудись у кут столу.
Приємний вечір закінчувався і не ніс у собі абсолютно ніякого негативу. Настала пора прощатися. Наступного ранку в мене задзвонив телефон. Телефонувала сестра, її голос здавався трохи невпевненим.
Вона палко дякувала за приємний візит і просила вибачення за те, що сама не запросила. Була захоплена іншими справами. Поцікавилася, чи не шукає мій чоловік заробітку. Обіцяла допомогти.
