Мабуть, моєю історією нікого особливо не здивуєш. Я виїхала за кордон понад 15 років тому. Тоді чоловік пішов від мене, а донька якраз вийшла заміж. Хотілося трохи змінити обстановку і допомогти доньці з житлом.
Усі зароблені гроші відправляла їм. Ми домовилися, що я буду заробляти, а вони збудують будинок для великої сім’ї, у якому я зможу жити в старості. Донька одразу сказала, що грошима розпоряджатиметься зять.
Я була не проти, він розумний чоловік. Вони відкладали гроші, потихеньку почали будуватися. Приблизно п’ять років тому переїхали в новий будинок. Мене трохи насторожив той факт, що зять оформляє все на себе.
Адже гроші на будинок мої, та й жили вони весь цей час у моїй квартирі. Але донька заспокоювала. Казала, що так буде простіше. Так і вийшло. Мені було ніколи приїхати, щоб зайнятися документами, а донька в декреті сиділа.
Спочатку з донькою, потім із молодшеньким. Я змирилася з цим рішенням. Будинок вийшов і справді відмінним. Щороку я приїжджала до них на зимові свята. Ми сиділи в просторій вітальні з каміном, навколо бігали онуки.
Це те, як я мрію провести старість. Цього року я теж вирішила їхати додому на свята. У мене день народження 8 січня. Якраз відзначили б Різдво, а потім і ювілей заодно. Ось тільки ні донька, ні зять не хотіли, щоб я приїжджала.
Я була в сумнівах. А потім мені зателефонувала сусідка і розповіла, що тепер у хаті живуть сват зі сватею. Виявляється, зять забрав батьків до себе. І я не проти, звісно, адже цей будинок мав бути для всієї родини.
Але виходить, що для мене в ньому немає місця? Адже вони навіть не сказали мені, що забрали батьків зятя. Я б не заперечувала, могли б розповісти правду. І мені стало так сумно й прикро.
Адже я вже сподівалася, що зможу назовсім переїхати до дітей цього року. Мені 60, я втомилася працювати, а тепер думаю, чи варто взагалі? Тут у мене чоловік, який кличе заміж. Я відмовлялася, бо думала, що повернуся додому. Але, може, залишитися тут?
