Все почалося з того, що моя двоюрідна сестра переїхала до нашого міста. Отримала у спадок квартиру і вирішила, що нема чого житлу стояти порожнім. Зайнялася ремонтом, пошуком роботи та іншими справами.
Я цим дуже не цікавилася. У мене і так турбот вистачає: хата, чоловік, син-школяр. Так, ми з чоловіком розраховували, що родичка покличе нас у гості, навіть обмірковували, який подарунок їй купити.
Але натомість двоюрідна сестра з донькою прийшли в гості до нас. Без попередження заявились у суботу. Я вирішила трохи прибратися вдома, але де вже тут. Довелося кидати всі справи та садити за стіл гостей.
Звернулася до сина, щоб він біг у магазин за тортом до чаю. Сестра заявила, що одного чаю з тортом буде мало, адже вони дуже голодні. А я дивлюся на неї і розумію, що в мене майже нічого немає, я ж нікого не чекала!
Довелося діставати те, що приготувала чоловікові на вечерю. Не встигла, як то кажуть, і оком моргнути, а вже нічого немає. Довелося терміново розморожувати курку і готувати ще одну вечерю.
Після того, як голодні гості “перекусили”, у холодильнику залишився лише вчорашній суп. Але чоловікові після роботи довелося почекати, адже вчасно приготувати курку я не встигла. Але сестра йти не поспішала.
Виявилося, що пізно ввечері телевізором якесь шоу йде, яке вони з донькою дуже люблять, а телевізор вони ще не перевезли. Поки я міркувала, що відповісти, гості вже зручно влаштувалися на дивані.
Знайшли потрібний канал і стали уважно вирячитися в екран. Чоловік поскаржився, що телевізор голосно працює, я зайшла у вітальню і трохи зменшила звук. Але сестра запротестувала, що їм нічого не чути.
Пішли вони, коли вже було за північ. Залишалося сподіватися, що незабаром ми цих гостей не побачимо. Але вже за кілька днів, посеред тижня сестра з донькою знову заявилися ближче до вечора.
Як я зрозуміла, вони навмисне прийшли на вечерю, щоб точно не залишитися голодними. І пиріг, який я нещодавно спекла, і значний шматок шинки розтанули без сліду.
Коли пізно ввечері після чаювання сестра влаштувалася на дивані і потяглася за пультом, чоловік мовчати не став. Він забрав пульт і сказав, що дуже втомився і хоче відпочити, тому ніякого телевізора.
Спочатку сестра обурилася, але швидко замовкла. Вони поспішно збиралися і пішли. А вже наступного ранку мені стали дзвонити родичі, яким вона встигла наскаржитися.
І з їхніх слів я дізналася, що я найбезсовісніша людина на світі. Адже замість того, щоб прийняти сестричку, дати притулок і нагодувати, я мало не голодною вигнала її на вулицю. Хоча вона без роботи, з дитиною, і їй непросто.
Я ж себе винною не вважаю. Мені не важко сестру нагодувати, не страшно, якщо вона подивиться в мене телевізор. Але її нахабство, безцеремонність і нетактовність мені зовсім не подобаються. Адже як можна так приходити, коли тобі заманеться?
