Мої батьки — люди дуже небідні. І були такими, скільки я пам’ятаю себе. Ось і зараз не зраджують своєму стилю життя, хоч їм уже під 60. Люксові магазини, вечеря у вихідні в ресторанах, відпочинок за кордоном раз на півроку.
А тим часом у них є дві дочки, яким би допомога зараз точно не завадила. І коли я говорю «зараз», то маю на увазі реально гнітючу фінансову ситуацію. Я в жодному разі не жартую. Почнемо з моєї сестри.
Вона одружена з чоловіком, якого знала ще змалку. Я не можу уявити їх порізно. Знаєте, коли зразу видно, що у людей особливий зв’язок, навіть якщо особисто ви з ними не спілкувалися? Ось це такий випадок.
Так от, він не багатий, але працьовитий. Допомагає дружині як може, працює, увечері лише додому, а на вихідних прибирання будинку з дружиною. Просто зразковий партнер у житті, але квартиру винаймають.
Так-так, ще й не в найкращому районі. Але це вже інше питання. Сестра хоче дитину, але поки що це нереально з фінансової сторони. Ось і залишається просто продовжувати робити що робили, але незрозуміло навіщо.
Все це великий стрес, і я сподіваюся, що вони його витримають. Самі розумієте, побут вбиває романтику. Одна поїздка батьків на південь сплатила б оренду їхньої квартири на багато місяців наперед.
Якщо додати ще суму грошей, яку вони витрачають на безглузді сувеніри, — і на комуналку залишилося б. Але ні, наші батьки про це зовсім не думають. Тепер моя проблема. Ми живемо із чоловіком у цивільному шлюбі.
Але це дрібниці насправді. Кохання витає у повітрі, але штамп у паспорті нам нецікавий. Квартира мого коханого – двокімнатна. Я довгий час просила у батька певну суму, щоб можна було доплатити та переїхати в трикімнатну.
Завжди чула лише відмову. А нещодавно вони покликали мене до себе та сказали, що приготували сюрприз. Я сподівалася на їхнє запрошення, прийшла з квітами.
Виявилося, вони нещодавно їздили до столиці і накупили там просто купу всякого ганчір’я. Брендового. За якісь астрономічні суми. І дещо привезли мені. Витратили купу грошей, а доньці кілька ганчір’я та кросівки. Навіщо?
Нас із сестрою у дитинстві завжди називали «мажорками». Батьки возили нас Європою, а не як деяких на найближче озеро. Я пам’ятаю величезну кількість пляжів, міст, страв та одягу.
Навіть могла передбачати, що буде в моді через один-два, а то й п’ять років у нас. Адже всі орієнтувалися на Захід. А тепер думки лише про те, щоб такого приготувати на вечерю, щоб раніше лягти спати.
Деякі наші знайомі «жартують»: ну і що, проте заповіт буде ого-го! Ось тоді знову відчуєш себе багачкою. А я думаю, що мені із сестрою дістануться лише батьківські борги, з якими ми не розберемося до кінця життя.
Не уявляю, чим це може обернутися. Адже вони вже продали дві машини та дачну ділянку. А стиль ситого життя продати не можуть. От і залишимося ми з сестрою біля розбитого корита. Як це пояснити батькам?
