– Ти відвела в мене чоловіка! – сестра накинулася на Ганну зі звинуваченнями.
– Марино? Та в тебе в кавалерах половина міста ходила! І що, мені тепер взагалі не влаштовувати своє особисте життя?! – обурилася у відповідь Ганна і потягла її до дзеркала. – Ну кого я можу відвести?
Марина завжди вважала сестру найближчою людиною, Ганна була на три роки старшою, нещодавно їй виповнилося сорок п’ять років. Але виглядала вона майже як мама Марини.
Турботи про сестру, відхід батьків, потім тривоги за майбутнє сина занадто рано її зістарили.
А Марина пурхала по життю бабкою, заміжньою ніколи не була, за зовнішністю ретельно доглядала, її яскрава краса завжди приваблювала шанувальників.
– Ну що ти сидиш поникла, навіть одяг вибираєш сіренький, невиразний. Я в такому й сміття викинути посоромлюся! – обурювалася Марина. – Звісно, так наречені ніколи не з’являться.
– Та коли мені? – зітхнула Ганна. – І взагалі, посада головного інженера на ткацькій фабриці якось не передбачає карнавалу.
– Ну, знаєш, це не привід себе запускати! – фиркнула її сестра. – Ну подивися, трохи тут підправити, на процедури походити. І відразу помолодшаєш років на двадцять.
– Ага, а то й одразу на немовля перетворюся! – усміхнулася Ганна. – Ну послухай, у мене Федьці п’ятнадцять, найнебезпечніший вік. Ну куди ще зараз кидатися в омолодження? Я так сина втрачу. І взагалі, природне обличчя мене цілком влаштовує.
– Ну в тебе ж брилі! – простогнала Марина. – А отже, вони й у мене скоро будуть. Я як на тебе подивлюся, аж настрій псується.
– Та годі, сестричко, – розсміялася Ганна. – Твоїм вилицям і овалу обличчя будь-яка дівчина позаздрить. Тож не поспішай, обличчя бульдога побачиш у дзеркалі через багато років.
Сестри часто жартівливо пікірувалися з приводу своєї різниці в зовнішності, нічого серйозного в цьому не було. Вони ніколи не ображалися по-справжньому. Оскільки зараз у Марини був період чергового роману з вильотом до теплих морів, Ганна навіть трохи сумувала за їхніми пікіровками.
Одного вечора вона під зливою з повними сумками продуктів поспішала додому до сина. Повз перепливала, іншого слова не підбереш, калюжу величезна біла машина, схожа на океанський лайнер. Хвиля з-під її коліс ошпарила Ганну з ніг до голови, а поки та хапала ротом повітря, водій уже покинув свій транспортний засіб посеред калюжі й кинувся до неї по щиколотку у воді.
– Дівчино, я вас так сильно облив! – журився чоловік. – Дозвольте загладити провину? Ходімо в машину, вам далеко добиратися?
– Ще три квартали, – хапаючи ротом повітря, відповіла йому Ганна. – Усі продукти промокли. Я не піду в машину, вода тече з одягу. Усе вам там намочу.
– Нісенітниця, салон можна почистити, а ви захворієте і застудитеся, – посміхнувся чоловік. – До речі, мене звати Микола, а вас?
Її новий знайомий виявився не просто красенем на дорогому авто. Микола виглядав як ходяча реклама фітнес-клубу, виблискував білою посмішкою і не скупився на компліменти. При цьому він був старший за Ганну на три роки і не приховував, що шукає тиху гавань.
– Знаєш, я вже надивився, наївся всієї цієї романтики, – зітхав Микола. – І зрозумів, що важливі не зовнішні якості людини, а її внутрішня краса.
– Та годі, ви всі так говорите, а потім тікаєте до блондинок із декольте або до брюнеток із довгими ногами, – усміхнулася Ганна. – Ось чому ти жодного разу не був одружений?
– Та просто не зустрів свою єдину, – віджартовувався Микола. – Можливо, чекав на тебе.
Майже три тижні пролетіли як одна мить, Ганна ходила окрилена, буквально літала без крил. Навіть син помітив, що мама покращала, їй було дуже приємно. Але Ганна буквально рахувала хвилини до повернення сестри, їй дуже хотілося познайомити Марину з Миколою, адже чоловік уже кілька разів натякав, що готовий зробити їй пропозицію.
І ось цей день настав. Марина засмагла приїхала до неї додому трохи раніше, її впустив Федя. Микола привіз Ганну додому і розпрощався, у нього були якісь важливі справи. Вона злетіла сходами на четвертий поверх і зіткнулася в дверях із сестрою. Обличчя Марини виглядало напруженим.
– Це хто тебе привіз? – зажадала вона пояснень. – Що за нові знайомства?
– Микола, у нас роман, – широко посміхнулася Ганна. – Знаєш, здається, я закохалася. Чекаю не дочекаюся можливості вас із ним познайомити. Двох моїх найближчих людей.
– Та бачилися вже, – несподівано скривила обличчя Марина. – Причому в ліжку, твій Микола – мій колишній коханець. А я-то гадаю, заради кого він усе кинув. Обіцяв мені заморську красу, а сам не оплатив відпочинок і полетів. Довелося на місці знайти багатого дурника і вдавати, що він дуже мені симпатичний.
– Що ти маєш на увазі? – похолоділа Ганна. – Це якась дурна помилка. Микола бачив наші спільні фото і ні словом не обмовився, що ви знайомі.
– Ну, звісно! – закричала Марина. – Він же не зовсім дурний. А ти теж хороша, сіра мишка, захомутала його, відібрала в мене. Що, задоволена? Обійшла сестру на повороті?
– Марино, та ти про що взагалі? У мене вперше за десять років після відходу чоловіка стосунки! – обурилася Ганна. – А ти замість підтримки шлеш прокляття? Що це, ревнощі?
– Та було б до кого! – рявкнула Марина і кинулася до дверей. – Гаразд, тебе вчити зараз марно. Кохання, ейфорія, всі справи. Давай, сестричко, набивай власні шишки. А мені час, сувеніри на столі.
Вона вибігла з квартири Ганни, грюкнувши дверима, сестра сумно дивилася їй услід. Вона не розуміла, хто в цій ситуації правий, а хто винен. Наступного дня Ганна зважилася на розмову з Миколою, але той усе заперечував і взагалі запевняв, що Марину не знає. І Ганна вважала за краще йому повірити.
Кілька місяців вони з сестрою не спілкувалися, а роман з Миколою набирав обертів, йшлося вже про весілля. Причому наречений якось так підвів до цього розмову, що Ганна сама запропонувала оплатити витрати навпіл.
– Ну що ти, я ж чоловік, а не альфонс, – пожартував її обранець. – І потім, знаєш, не хочеться дешево все це робити. Моє весілля буде найкращим.
– Нічого, у мене є накопичення, – усміхнулася Ганна. – Не безприданниця. Тільки від продажу батьківської квартири кілька мільйонів лежить на рахунку…
– Значить, ти в мене багата наречена? – здивувався Микола. – Що ж, якщо наполягаєш, можеш внести свою частку.
Ганна пообіцяла зняти гроші з рахунку і передати йому, але наближався шістнадцятий день народження сина, було багато клопоту, і вона забула про свою обіцянку. А на свято несподівано без запрошення з’явилася Марина. Виганяти її у Ганни не вистачило духу, тим паче що спочатку все було цілком чинно. Поки на власній кухні Ганна не застала сестру і нареченого, які влаштували потворний скандал.
– Як ти смієш брехати, що зі мною не знайомий?! – звинувачувала Марина Миколу. – Гаразд Ганна, їй можеш пудрити мізки. Але я-то тебе знаю як облупленого. І чому саме моя сестра? Що, багатші жертви закінчилися?
– Ти мариш, – відповів їй Микола. – У нас з Ганною все серйозно.
– Ну, звісно, ти вирішив завершити свою блискучу кар’єру поруч із моєю сірою і нудною сестрицею, – розреготалася Марина. – Давай, сам-то в це віриш?
– Ти несеш нісенітниці, – відмахнувся Микола. – Я краще піду, щоб не псувати Федору свято.
– Провалюй і не наближайся до мого племінника взагалі! – рявкнула Марина і зашлася істеричним сміхом.
Ганна розгублено проводила нареченого очима, а той навіть із нею не попрощався, просто тихо ковзнув за двері. Ганна пройшла на кухню і сказала Марині:
– Я думаю, тобі теж час.
– Та ти що? – усміхнулася її сестра. – Усе ще мені не віриш? На, дивись, ось наші спільні з ним фото з відпочинку і не тільки. А ось листування, він видалив свою частину, але скріншоти збереглися.
– Я не розумію, навіщо йому приховувати ваше знайомство? – безпорадно сказала Ганна. – Маячня якась, навіть якщо у вас був роман.
– А ти подумай, заради чого наш Микола може відірвати свою дупку від крісла в дорогому ресторані. Повинна бути причина, – фиркнула Марина.
– Давай, сестричко, ти ж у нас розумна, поворуши мізками.
Вона пішла, обійнявши на прощання племінника, а Ганна зрозуміла, що тепер чаша терезів правди схилилася на бік Марини. Тій справді було нема чого їй брехати про знайомство з Миколою. Ба більше, сестра вже кілька разів пропонувала звести Ганну з кимось зі своїх колишніх кавалерів і ніколи так не реагувала.
А проти Миколи вона прямо протестувала, тут була якась таємниця, і Ганна вирішила всіх вивести на чисту воду.
Наступного дня вона збиралася поговорити з нареченим відверто, але той немов ховався від Ганни. Весь наступний тиждень Микола виявлявся страшенно зайнятий, зустрітися не виходило. Тоді Ганна прямо запитала нареченого телефоном, чи мав він стосунки з її з сестрою, і не отримала відповіді. Це насторожило ще більше.
Мучачись сумнівами, Ганна зателефонувала найкращій подрузі Марини Ксенії. Та була запеклою пліткаркою і балакункою, вона жадала поділитися своїми знаннями з усім світом.
– Скажи мені, у Марини були стосунки з Миколою? – поцікавилася в неї Ганна.
– З яким саме? – розреготалася Ксенія. – Ім’я-то не найрідкісніше.
– Ну він такий імпозантний, білозубий, як із картинки, їздить на дорогому авто, – почала перераховувати Ганна і раптом зрозуміла, що навіть не знає прізвища свого нареченого.
– А, ти про того, що Маринку кинув на гроші? – усміхнулася Ксенія. – Та як його забудеш! Він твою сестрицю обробив так, що навіть заяву не напишеш. Усе добровільно, при людях, сама йому гроші в руки пхала. Та що там, таких дамочок по місту штук п’ять тільки я особисто знаю.
– Ось як, – зітхнула Марина, – тепер зрозуміло.
– А ще він твою сестрицю негарно кинув на відпочинку, готель забронював найдорожчий, квитки, а потім поїхав. А вона розплачувалася, бідна. По всіх знайомих позичила, – згадала Ксенія. – А чому ти питаєш? Що, Микола знову сплив і шукає жертву для своїх афер?
– Та вже знайшов, – зітхнула Ганна. – Мене. І сама готова була гроші йому в руки віддати, як ти й казала. Замоталася трохи, не встигла.
– Ого, він по-крупному грає! – ахнула Ксенія. – При мені Маринка йому розповідала, як ви продали батьківські хороми і гроші поділили. Ще тебе висміювала, що в банку свою частину зберігаєш.
Ганна тільки зітхнула, їй належало пройти через непросте випробування. Того ж вечора вона спеціально відправила сина до друзів на ночівлю, він давно просився. А потім запросила Марину і Миколу до себе.
Нареченому збрехала, що зняла гроші й готова віддати їх як свою частку на оплату весілля, і той одразу запалився до нареченої колишніми почуттями.
Коли всі дійові особи зібралися у квартирі, Ганна замкнула двері на ключ і заявила:
– Поки в усьому не розберемося, ніхто звідси не вийде.
– Нам нема про що говорити! – спалахнув Микола. – Твої підозри смішні й образливі!
– От як? Зате з великою сумою грошей як призом був готовий мене терпіти, так? – поцікавилася Ганна. – А сам ніколи не кохав ні мене, ні сестру.
– Та ви взагалі різні! – обурився той. – І потім, у Маринки на мене нічого немає, крім її слів. Ну подумаєш, був роман давно й недовго.
– Та ти що?! – вчепилася йому в плече своїми нарощеними нігтями Марина. – Саме від мене ти приїхав сюди з моря. І одразу впився кліщем в Ганну. Цікавий збіг, не знаходиш? А головне, був упевнений, що без грошей я швидко не повернуся. Адже всі накопичення ти вже виманив. А рахунок за готель виявився астрономічним.
– Ти просто заздриш нашому щастю! – вигукнув Микола. – Звісно, така пустушка не може зрозуміти щирі почуття.
– Не смій ображати мою сестру в цьому будинку! – рявкнула на нього Ганна. – І взагалі, тобі час, номер і адресу мою забудь назавжди. А я напишу заяву в поліцію!
– А як же наше кохання, Ганно? – догравав свою партію до кінця її наречений, що не відбувся.
– Минуло, – повідомила йому старша із сестер. – Розтануло. Як твої крокодилячі сльози.
– Ви нічого не доведете, самі гроші пропонували! – переможно вигукнув Микола перед дверима.
Ганна випровадила Миколу і повернулася в кімнату, Марина стояла і плакала, дивлячись у вікно.
– Не варто про нього шкодувати, – обійняла її Ганна.
З цього дня їхні стосунки поступово почали відновлюватися. Уражену гордість Марина лікувала новим романом, а Ганна просто занурилася в роботу і більше не чекає чудес.
