– Олю, я тут подумав… — зам’явшись, почав казати Максим своїй нареченій.
– Що саме? – запитала вона, після паузи, що трохи затягнулася, перегортаючи сторінку книги.
– А що коли ,нам після весілля до моїх батьків переїхати? – Завершив він своє питання.
– Чого?! – Занадто різко і голосно запитала Оля.
– Ну, а що? У них будинок великий. Це буде набагато економніше, ніж орендувати не зрозумій що, не зрозумій у кого. Плюс, зможемо на свою квартиру назбирати. – приводив докази на користь своєї ідеї Максим.
– Ти одружитися зі мною передумав? Чи що? Якщо так, то просто скажи прямо, а не вигадуй такі страхіття нашого сімейного життя, щоб я сама втекла! – Перевела все жартома Оля.
– Та я ж серйозно!
– Оце вже насторожує…
– А що тут може насторожувати? Ідея гарна! – здивувався Максим.
– Все! Абсолютно все!
– Олю, просто сама подумай! Це б вирішило багато нинішніх питань! Особливо грошові проблеми.
– Ага! І створило б цілу купу нових! – перебила Оля Максима.
– Наприклад, яких? – Не зрозумів він свою наречену.
– Гаразд, спробуємо по-іншому… У хаті має бути лише одна господиня. Розумієш, до чого я веду? – Знову спробувала вона донести йому свою думку.
– Ти просто соромишся, так і скажи!
– Коханий, тут справа не в цьому зовсім, повір. Просто це дуже погана ідея. Ми не уживемося з твоїми батьками!
– Як це не уживемося? Я до двадцяти років із ними жив і все було чудово!
– Ти їхній син і тоді ти не був одружений! Різниця величезна!
– Та й ти з ними добре ладнаєш! Мама з батьком постійно запитують, як у тебе справи і чи я не ображаю тебе! Начебто я став це робити!
– Це зовсім різні речі, Максиме! Жити в різних будинках, квартирах, або ж в одному будинку! Ми просто не уживемося там учотирьох!
– Та ну, маячня! Ти себе накручуєш просто.
– Нічого я себе не накручую! Просто у твоїх батьків, своє життя, свої правила вдома. А я не зможу підлаштовуватися під все це і почнеться все з дрібниц, потім ці дрібниці будуть збиратися потихеньку і вийдуть скандали у мене з твоїми батьками. Потім ми з тобою почнемо лаятись через це.
– Не буде нічого подібного, Олю! Я їх знаю!
– Ти їхній син! А я твоя майбутня дружина, що за фактом – чужа для них людина! І те, що коли ти з ними жив – нічого подібного не відбувалося, не означає, що не відбуватиметься зараз! Просто так завжди буває, я стільки всього цього вже наслухалася …
– Від кого? – перебив Максим Олю.
– Та від дівчат своїх! Кожна з них, хто коли-небудь жив парою з батьками, не має значення зі своїми чи чужими – погребалися з цієї ситуації на повну.
Відносини в парі псуються, стосунки з батьками, хоч би як це не було сумно – теж! Не варто робити так! Давай просто повчимося на чужих помилках, добре? – Закінчила Оля свою думку.
– Це інші пари, чужі стосунки, чужі батьки! Навіщо взагалі дивитись на них? У нас своя сім’я і до нас вони жодного відношення не мають і не матимуть!
– Та це просто класична помилка з підручника з психології!
– Що? – знову не зрозумів Максим.
– Твої судження!
– Чому це?
– Та тому що! Тому що я тобі пояснюю, як це все буде, можливо не відразу, але рано чи пізно точно буде, якщо ми переїдемо до твоїх батьків, або навіть до моїх – це не важливо! Але результат один!– пояснила Оля Максиму.
– Ти просто накручуєш, Олю!
– Повір, ні, не накручую!
– Давай так зробимо: я подзвоню батькам, поговорю з ними, спитаю, чи згодні вони чи ні, ще там деякі нюанси, а потім з тобою повернемося до цієї розмови, добре?
– Та нема сенсу з ними розмовляти про це, вони скажуть, що чекають на нас з нетерпінням, і все буде чудово і жодних проблем не буде! Я ж знаю!
– Тож їх і так не буде!
– Будуть! Повір!
– Ну, тільки якщо ти спеціально їх створиш, ось як зараз!
– А зараз я що творю? Я ж просто тобі пояснюю, що двом сім’ям краще не жити під одним дахом, навіть якщо вони близькі родичі! І все! Які проблеми я створюю тут?
– Гаразд. Все. Я просто подзвоню днями і запитаю їхню думку щодо цього!
Оля зиркнула на Максима спопеляючим поглядом.
– Я просто збираюся зателефонувати та дізнатися, а не речі до них перевозити почну! Не дивись так! Ти мене лякати починаєш! – трохи невпевненим тоном промовив Максим.
– Роби що хочеш! – махнула вона на нього рукою.
– Ось і зроблю! – Відповів Максим і показав Олі язика.
Оля посміхнулася на цей грайливий жест і знову повернулася до читання книги.
Через приблизно місяць, коли Оля вже забула про цю розмову, Максим вирішив нагадати їй.
– Отже, Олю! – урочисто почав він.
– Ти мене лякаєш, коли так говорити починаєш! – злякалася дівчина.
– Та не лякайся! Все гаразд! Я з добрими новинами! – підбадьорливо сказав він.
– А це вже цікаво! Давай, кажи, я вся в увазі! – Зацікавилася Ольга.
– Загалом, я тут з батьками поговорив сьогодні… — пішла пауза, що тривала кілька хвилин.
– Що казав? Що за театр одного актора тут влаштовуєш? – Нетерпляче запитала вона свого нареченого.
– Та щоб ми з тобою після весілля до них переїхали! І вони з великим нетерпінням на це чекають! – радісно завершив він.
– Який переїзд? З яким нетерпінням? Максиме, я ж тобі сказала, що не треба цього робити! – Розчаровано сказала Оля, злегка підвищуючи голос.
– Ні, ти сказала, щоб я робив, що захочу, і я захотів подзвонити і дізнатися! Але ти не переживай, це тільки на якийсь час, ми в них довго жити не будемо, тільки поки квартиру собі не візьмемо!
– Поки квартиру не візьмемо? А в тебе, що гроші на неї вже є? Чи, може, тобі іпотеку схвалили вже? Чи ще щось?
– Ну, ні. Але це в найближчих цілях .
– Молодець який! – уїдливо похвалила Максима наречена. – Ти хоч розумієш, що ми можемо там роки прожити, якщо ці цілі підуть не за планом?
– Так, зате ми економитимемо на квартирі! Це ж добре!
– Це один єдиний плюс із величезної кількості мінусів! Я тобі казала, що це дуже погана ідея! Що нам не потрібно жити з твоїми батьками!
– Я ось з тобою тут не згоден, і моя мама теж! Вона, навпаки, зраділа, що ми хочемо з ними пожити! Ви ще ближче познайомитеся! Будемо батькам по дому допомагати, готувати там, порядки наводити! Все буде гаразд! Вони ж тебе люблять, Олю!
– Вони мене люблять, бо ми живемо на відстані, Максиме!
– Ні, це не так!
– Це мені доведеться підлаштовуватися під них! Робити так, як їм треба, а не мені! На кухні ми просто з твоєю мамою не зможемо перебувати разом і щось робити! Це не варіант!
– Та чому ти так категорично на це налаштована? Я тебе зовсім не розумію!
– Я ж тобі все пояснювала минулого разу!
– Так, але в нас все буде інакше, перестань дивитися на когось!
– Справа не в комусь, а в мені! Я хочу жити так, як мені подобається, нам подобається! А не так, як мені скажуть твої батьки!
– Ніхто тобі нічого не скаже проти!
– Так? А ось давай уявімо собі таку ситуацію: я тиждень не робитиму нічого по дому, ні готувати нічого, ні порядки якісь допомагати наводити, ні навіть розмовляти з кимось! Просто тому, що в мене, скажімо, буде поганий настрій! Я не кажу, що така ситуація точно буде, але просто припусти, що вона трапилася. І як на це відреагують твої батьки?
– Та нормально вони на це відреагують!
– А мені чомусь так не здається!
– І чому ж?
– Та тому що жодна мати не миритиметься з тим, що дружина її сина житиме з ними в одному будинку і при цьому нічого не робитиме! Це нонсенс, особливо для людей їхнього покоління!
– Це все стереотипи! Ти просто переспілкувалася зі своїми подружками, чи книжок начиталася, де тільки про це й кажуть, ось ти так і думаєш!
– Ні, я так думаю, бо впевнена, що так і буде!
– Та кинь ти це! Кажу тобі, що все буде гаразд!
Оля не стала нічого відповідати, просто невдоволено відвернулася від нареченого.
– Олю, ну, ти чого? Просто довірся мені! Я знаю своїх батьків, вони люблять тебе, як рідну дочку! Мені іноді здається, що навіть більше, ніж мене, та ревную ! Але ж це добре!
– Я знаю, що вони мене люблять і в мене до них такі самі почуття! І я не хочу, щоби це змінювалося!
– Так і не змінитись нічого! Все буде так само!
Оля замислилась і сказала:
– Максиме, а ти можеш мені довіритись тут, у цій ситуації? Я розумію, що ти хочеш якнайкраще, але це не означає, що саме так і буде!
– Так, всяке може бути, згоден! Але якщо ми не спробуємо, то й не дізнаємося!
– Я не хочу нічого дізнаватися! Я просто хочу жити окремо! Просто вдвох! Щоб нам ніхто не заважав, щоб усе було саме так, як нам потрібно, а не комусь! Розумієш?
– Розумію…
– То тоді просто, давай зробимо, як я кажу! Краще орендувати квартиру якийсь час, ніж ось так ризикувати!
– Ні, я з тобою тут не згоден, Олю! У нас є чудовий варіант для житла на якийсь час, а ти його так просто відкидаєш! Це не діло!
– Та я просто намагаюся вберегти нашу родину від непотрібних проблем! Тим більше що їх можна уникнути! – намагалася переконати Оля Максима.
– А мені здається, що в тебе просто якийсь пункт на те, щоб жити з батьками! Блок якийсь! І його треба зруйнувати! Тому, хочеш – не хочеш, а після весілля ми переїдемо до моїх батьків і поживемо у них, поки не обзаведемося своїм житлом! Зрозуміла?
– Ні, ні, і ще раз ні! Я не стану переїзджати до твоїх батьків! Я пояснила вже! Тут тільки тупий би не зрозумів!
– Ти хочеш сказати, що я тупий? — крикнув на наречену Максим.
– Ні, не хочу! Але ти мені це доводиш все більше і більше! – Спробувала перекричати його Оля.
– Знаєш, це переходить уже всі межі! Все було добре в нас до цього моменту, але якісь твої дитячі комплекси все псують! Розумна і в усьому розумієшся! А я такий, що не бачу далі за свій ніс!
– Дитячі комплекси? Ти взагалі розумієш про що говориш?
– Так, розумію!.. І бачу це в тебе!Ледве щось йде не по-твоєму – ти відразу в багнети все сприймаєш! А я просто хочу, щоби все було добре! Ясно тобі?
– То я теж цього хочу! А ти вперся в цей переїзд, як не знаю у що! Що тобі так не живеться вдвох? Без сторонніх втручань?
– Мої батьки не сторонні і не смій так про них говорити, зрозуміла?
– Ти навіть не чуєш мене!
– О, тепер я ще й глухий!
– Так, саме! Тому що я не називала твоїх батьків сторонніми людьми, я сказала про стороннє втручання!Навчися правильно чути і розуміти, перш ніж на мене кричати тут! Ясно тобі? – Кричала на свого нареченого Оля.
Максим, щоб не посилювати ситуацію, вийшов з кімнати. Оля за ним не пішла, бо розуміла, що їм обом треба охолонути, інакше ж вони посваряться ще сильніше і наговорять ще більше зайвого один одному.
Всю решту дня вони не розмовляли один з одним. Проходили повз, ніби не бачачи нікого впритул. Але перед сном Ольга вирішила піти назустріч коханому.
– Максиме… — покликала вона.
– Що? – все ще скривджено озвався хлопець.
– Все, перестань на мене гніватися. Ми обидва розлютилися і обидва винні.
– Так, визнаю! Але проблема цим не вирішиться!
– Немає жодної проблеми, просто це все треба обміркувати! Житлове питання завжди непросте. Давай просто пізніше повернемося до нього, не зараз. Зараз я хочу помиритися і більше не сваритися.
– Я теж хочу помиритися, але також хочу, щоб ми переїхали до моїх батьків!
Оля зрозуміла, що він не відстане від неї з цим переїздом і як за помахом чарівної палички їй на думку прийшла ідея:
– А якщо ми зробимо ось як: поживемо у твоїх батьків тиждень, може більше, щоб подивитися, що і як буде! І якщо хоч трохи почнуть збуватися мої побоювання, то переїзду не буде. А якщо все буде добре, то переїдемо до них, але не більше ніж на рік! За цей час ми щось вирішимо і з’їдемо від них!
– Оце вже зовсім інша розмова! — сказав Максим і поцілував свою наречену.
– Тільки не думай, що я завжди йтиму тобі на поступки!— жартома пригрозила йому Оля.
– Гаразд, давай спати!
– Давай!
Через тиждень вони поїхали до батьків, і прожили з ними пів року. Накопичили грошей ,але не без допомоги батків, на перший внесок іпотеки.
Переїхали вже до своєї квартири і були щасливі вдвох.
