Дуже неприємно, коли вже є домовленість, а людина раптом ні з того ні з цього оголошує, що плани змінилися. Ось так сталося зі мною. Ми дуже хотіли пожити в будинку бабусі, а тепер навіть не знаємо, що з ним буде.
Я росла у багатодітній родині. І, звісно, місця на кожного було небагато. В мами є сестра. Вона все життя жила в будинку з бабусею, і ми часто ходили до них у гості. Місця там вистачило б на всіх.
Бабуся часто пропонувала мені переїхати до них, але я відмовлялася. Та як це буває час бере своє і забирає наших рідних. Тепер у будинку живе моя тітка.. І вона теж нас покликала, а саме мене з чоловіком та двома дітьми.
Недовго подумавши, ми вирішили скористатися цією можливістю. Не завжди ж тулитися по орендованих квартирах. З тіткою вирішили, що при в’їзді одразу й ремонт організуємо. Тітка була лише за.
Поступово ми перевезли деякі речі, але залишалися на старій квартирі і приходили в гості. Одного разу вирішили всією родиною поїхати на кілька днів із міста. Коли ми повернулися і пішли до тітки, виявилося, що плани змінилися.
У будинку разом із нею вже був чоловік. Колись давно тітка з ним мала стосунки, але бабуся не хотіла, щоб тітка виходила заміж за розлученого. І ось вони знову разом. Тітка заспокоювала, що домовленість в силі.
Вона запропонувала просто зробити окремий вхід у будинок, щоб один одному не заважати. Ми з чоловіком переглянулись і погодились. Знову обговорили всі деталі та домовились.
Але головний удар на нас чекав попереду. У день, коли ми вже привезли робітників на подвір’я з усіма планами та іншим, з хати раптом вийшов чоловік тітки, а вона причаїлася позаду.
Він оголосив, що ми не будемо жити разом, ніякого ремонту не треба, бо вони вирішили продати будинок бабусі. Вони ж хочуть переїхати у місто. Ми дуже здивувалися. Добре нам би просто сказали, але ж ми людей привезли.
Перед ними було дуже незручно. Але нічого не вдієш, розійшлися. Прикро, що будинком, у якому жила моя бабуся і частково пройшло моє дитинство, розпоряджається людина, яка не прожила там півроку.
Тітка сама до такого не додумалася б, а тепер вона у всьому слухається свого чоловіка. Раніше вона обіцяла переписати на мене половину будинку. Не хочеться втрачати його. Все ж стільки пам’яті пов’язано з ним, бабуся в нього багато сил вклала. Але вже нічого не вдієш…
