Коли 20 років тому моя найкраща подруга запропонувала мені виїхати з нею на заробітки, я навіть і подумати не могла, наскільки ця робота може затягнутися. Тоді мені було 35 років, я почувалася молодою та енергійною, але грошей страшенно не вистачало.
Напередодні я розлучилася з п’яницею, яка розпускала руки. Тож у нас із маленькою донькою, крім нескінченних боргів, нічого не залишалося. Добре хоч мама зголосилася допомогти. Вона жила за містом у старенькому, але доглянутому будинку. Вела господарство: кури, гуси і пару кіз.
Город давав додатковий дохід. Небагато, звісно, але про внучку свою вона зуміла подбати, за що я їй дуже вдячна. Переконавшись у тому, що двоє найрідніших для мене людей не пропадуть, я вирушила із подругою в дорогу. У той час їхати в невідомість, розмовляючи телефоном, було неможливо.
Відеозв’язок був дуже дорогим і абсолютно неякісним, тож доводилося тільки гадати, як там мої дорогі поживають. Коли почалися трудові дні, було дуже важко. Хотілося якось абстрагуватися і не думати про маму і доньку. Але на ділі це давалося погано. Моя перша робота була досить монотонною.
Нас із подругою поставили на миття посуду у великому ресторані. Звісно, нам видавали рукавички, хімію і був шланг, який все професійно відмивав. Але стояти на ногах цілий день в одній позі – важко вже само по собі. Через кілька тижнів мені вдалося перекинутися з мамою кількома фразами.
У них все було добре, і я заспокоїлася, а коли мене перевели на кухню, я взагалі була майже щаслива. Виявилося, що моїх знань із кулінарного технікуму вистачало для того, щоб сидіти і просто чистити овочі. Робота не престижна, але це було набагато краще за те, щоб мити нескінченні тарілки.
На цій роботі я провела понад п’ять років. Можете собі уявити? Але вона дала мені можливість зачепитися в тій країні, винайняти квартиру і користуватися Інтернет-зв’язком, який на той момент не був і близько так розвинений, як зараз. Це позбавило мене багатьох сивинок.
Адже я могла побачити свою дочку, маму і дізнатися, як у них взагалі йдуть справи. Час минав, і все навколо змінювалося. Я змінила кілька робіт, навіть знайшла те, що мені було самою до вподоби. Почала висилати гроші додому, вважаючи, що відкладати їх за кордоном немає жодного резону.
Мама все переводила на рахунок у банку. Частину вони з донькою витрачали на життя, а частина накопичувалася для купівлі житла. Я хотіла великий будинок, щоб жити всім разом. Так жили сім’ї там, в іншій країні. І, якщо чесно, мене це абсолютно підкорило.
Але не все було так гладко, і я почала помічати, що моя донька дорослішає, а мама, навпаки, потрошечки старіє. У них уже були конфлікти поколінь, сварки та інше. Донька не могла зрозуміти мою маму, яка була набагато старшою, а мама дотримувалася своїх принципів і поглядів.
Майбутній наречений викликав у неї побоювання і недовіру. Тоді як моя донька була налаштована дуже серйозно. Після весілля, на яке так і не змогла приїхати, ми вирішили купити вподобаний будинок. Для повної суми грошей не вистачало, тож молодим треба було ще брати кредит.
Утім, для мене це нічого не змінювало, і я продовжувала працювати далеко від сім’ї. Півтора тижні тому я вкотре розговорилася з мамою про всякі дурниці, і тут вона обмовилася про одну невелику “новину”. Моя дочка, її чоловік і мама жили в будинку, який вони купили за мої заощадження.
Усе було так, як я і планувала. Але, як виявилося, всіх деталей я не знала. Дочка і зять почали активно займатися ремонтом на другому поверсі. Купили меблі, поклеїли шпалери – все, як душі було завгодно. А на першому поверсі, де мешкала мама, все досі було як перед покупкою. Вона людина літня, їй за 80.
Сирості зовсім не переносить. Ну ось вона й обмовилася, що, напевно, їй буде легше переїхати у свій старий будинок і не заважати молодим. Все одно в них своє життя, а мама їм буде тільки тягарем. Уявіть собі моє здивування. На кожному поверсі купленого мною будинку є своя ванна і туалет.
По суті, це дві квартири, одна над іншою. Бабуся точно нікому не заважає. То чому б не зробити їй ремонт зокрема, а не думати лише про свою п’яту точку? Наступного дня я зв’язалася зі своєю дочкою і зятем. Розібратися, у чому причина їхньої такої поведінки.
Вони тільки знизували плечима, сказали, що самі захотіли зробити собі першими ремонт, адже вони точно знали, як усе облаштувати. А в бабусі й у мене, напевно, свої смаки. Ось вони й чекали мого приїзду. Хоча ви ж розумієте, що свій другий поверх вони облаштували повністю за мій рахунок.
Зять, на жаль, із нинішнього покоління, яке не звикло старатися заробити зайву копійку. Відтоді я втратила спокій. Не можу ні спати, ні їсти. На роботі всі думки про маму. Годую свою синьйору, а думки тільки про маму. Як же вона житиме сама в старому будинку?
Тепер я хочу просто виїхати назад. У свій, куплений своїми силами, будинок. Зробити ремонт на першому поверсі й жити зі своєю літньою мамою. А кредит нехай виплачують дочка із зятем. Весь цей час вони ходять на роботу, щось роблять. У них мають бути якісь накопичення.
Про дітей вони навіть не думають, тож зайві гроші в них тільки для особистих витрат. Пора покласти цьому край. Одного разу мені вистачило, для того щоб зрозуміти, на що я перетворила свою дочку. Яку турботу вона зможе дати мені, якщо, не дай бог, трапиться щось погане?
Адже зі своєю бабусею вона прожила більшу частину життя. І таке тепер до неї ставлення. Я ніколи не думала, що до такого дійде, але з цього моменту я більше ні копійки їй не дам. Вона доросла заміжня жінка. Ось нехай і живе згідно з цим статусом, а нам із мамою час відпочивати. Накопичених грошей з моєї заначки нам для цього вистачить, це я вам точно кажу.
