Я розлучилася зі своїм чоловіком 10 років тому. Дізналася, що він мені зраджував з молодшою жінкою, і тут же виставила його за двері. Спочатку я відходила від того, що сталося, але зрозуміла, що це не кінець життя.
Тим більше, що у мене вистачало турбот і без цього. Через кілька років після розлучення моя дочка вийшла заміж. Зять переїхав до нас, і незабаром я стала бабусею. Зараз ми живемо вчотирьох – дочка з чоловіком, я та онука.
Якщо чесно, я й не думала, що моє життя може змінитися. Адже я звикла до того, що весь свій час часто присвячую рідним. Але рік тому у моєму житті з’явився чоловік. Поруч із ним я знову відчула себе дівчинкою.
Як справжній галантний кавалер, він дарує квіти і навіть запрошує до театру. Цей чоловік робить все можливе, щоб поряд з ним я відчувала себе у безпеці. Раніше мені здавалося, що я більше ніколи не зможу закохатися.
Але він переконав мене в іншому, і це прекрасно. Я йшла за течією нових почуттів і не думала, що це може призвести до чогось серйозного. Але нещодавно він зробив мені пропозицію.
Прямо як у кіно, став на одне коліно і простягнув мені обручку. Я дар мови втратила на той момент. Одразу замислилась, адже мені вже 50 років. Хіба у такому віці йдуть під вінець?
Я тоді ніби повторюючи сценарій дешевої мелодрами сказала, що мені треба подумати. І не збрехала. Тривожні думки мучили мене всю ніч. Річ у тім, що коханий мій живе з матір’ю, яку треба доглядати.
З цієї причини він не готовий з’їжджати, і якщо ми одружимося, то житимемо всі разом. По-перше, у мене вже була свекруха, і я знаю, що далеко не завжди з нею можна налагодити контакт.
По-друге, я не уявляю, як дві господині ділитимуть одну квартиру. Впевнена, що через це можуть виникнути конфлікти. Коли про все дізналася моя дочка, порадила мені насамперед познайомитися з новою свекрухою.
На її думку, треба зрозуміти, яка вона людина і чи зможу я з нею ужитися. Ідея, звичайно, непогана, але чи зрозуміє мене коханий? Здавалося б, дрібниця, а я боюся як школярка. Може це і є справжні почуття?
