Десь років п’ять тому моя свекруха серйозно захворіла. На той момент вона жила одна, але ситуація ставала важчою з кожним днем. І зовсім скоро до неї переїхала сестра мого чоловіка.
Весь цей час вона жила з матір’ю, доглядала за нею, а ми з чоловіком допомагали здебільшого матеріально. Але ситуація змінилася. По-перше, свекрусі стає тільки гірше.
Вона постійно лежить, тож догляд за нею потрібен капітальний. По-друге, нещодавно сестра чоловіка зателефонувала мені і заявила, що збирається їхати за кордон. Річ у тім, що в неї там живе донька з дітьми.
Вона покликала її до себе назовсім. Ясна річ, сестра чоловіка погодилася. Вона давно думала про те, щоб переїхати. Коли якщо не зараз? Вона стільки часу не бачила онуків, абсолютно не бере участі в їхньому житті.
Я розумію сестру чоловіка. На її місці я б вчинила точно так само. Але що ж нам робити? Я відразу подумала про те, що свекруху можна перевезти в нашу квартиру. Буду доглядати, куди ж діватися.
Але потім ми почали обговорювати цю проблему з чоловіком і донькою. І такий розклад сподобався не всім. Ми живемо в трикімнатній квартирі, тому місця має вистачити на всіх із головою.
Моя донька-підліток не хоче, щоб бабуся жила з нами. Мовляв, їй не подобається цей старечий запах у квартирі. Та й допомагати в догляді за нею вона теж не готова. Звісно, мені прикро чути таке від своєї дитини.
Адже я виховувала доньку доброю і чуйною дівчинкою, але, з іншого боку, я розумію її. Коли почали думати, в якій кімнаті найкраще поселити бабусю, теж з’явилися проблеми.
Я запропонувала чоловікові перебратися у вітальню, а його маму поселити у нас. Чоловікові така ідея не сподобалася, а якщо свекруха житиме у вітальні, яка, до речі, ще й прохідна кімната, це, бачте, заважатиме доньці.
Вона почне соромитися кликати до себе в гості друзів. Жах який! Мені важко вирішувати цю проблему без будь-якої допомоги рідних. Чоловікові нібито плювати на рідну матір.
Донька вже давно не спілкується зі своєю бабусею через стан її здоров’я. Плюс до всього я й сама почала думати про те, на що перетвориться наше життя, якщо свекруха до нас переїде. Труднощі в сім’ї – це одне.
Але напружена ситуація в країні, коли не знаєш, чим обернеться завтрашній день, – це інше. Я банально боюся і не знаю, що буде далі. А якщо на шиї буде літня людина до того ж сидіти, я взагалі звихнуся.
Вирішила поговорити із сестрою чоловіка. Скажу все як є. Не можу я забрати свекруху, хоч ти трісни! Потрібно шукати інший спосіб вирішити цю проблему. Думаю запропонувати їй найняти доглядальницю.
Оплачувати будемо навпіл. Та чого вже там! Я готова взяти на себе більшу частину витрат, якщо доведеться, але жити зі свекрухою під одним дахом у сьогоднішніх реаліях для мене неприпустимо.
