– Сашко, у тебе які плани на ці вихідні? – запитала Вікторія у свого чоловіка, який у цей момент був зайнятий читанням якоїсь статті в інтернеті.
Сашко ніяк не відреагував на запитання дружини. І у неї склалося враження, що він і зовсім її не чув. Хоч вони й сиділи у вітальні за два метри один від одного, Віка в кріслі, а Сашко на дивані в практично лежачому положенні.
– Сашко! – знову покликала його Віка. – Ти мене взагалі чуєш?
– А що? – перевів на дружину свій погляд Олександр. – Що таке? Ти питала щось?
– Ну нарешті! Там що, для тебе цікавіше, ніж зі мною розмовляти? – трохи з образою в голосі запитала жінка.
– Та просто зачитався! То що ти питала?
– Я кажу, у тебе на ці вихідні плани якісь є?
– Є! – відповів чоловік. – А що ти хотіла?
– Я хочу з тобою покататися по магазинах і пошукати подарунки своїм до Нового року!
– А я там для чого потрібен тобі? Щоб просто поруч безцільно слідом за тобою всюди ходити, як собачка? – усміхнувся Олександр. – Я не хочу нікуди їхати, я краще буду далі вивчати мережу, може, натраплю на якусь класну ідею!
– Слухай, Сашко, ти мене дістав уже зі своїми ідеями! Краще б ти вже на роботу влаштувався, а не сидів цілими днями у своєму інтернеті! Тільки там і пропадаєш постійно, а на мене взагалі увагу перестав свою звертати!
– Віко, досить уже мені вказувати, що робити, а що не робити! Я сам знаю, чим мені займатися! Якщо тобі це не подобається, це не означає, що я не повинен цим займатися! Так що все, розмова на цю тему закінчена!
Віка хотіла відповісти чоловікові, але натомість просто стиснула свої губки, скорчила незадоволений вираз обличчя, піднялася з крісла і подалася до виходу з вітальні. Сашко вже розслабився, що нарешті дружина від нього відчепилася, і щойно взявся далі читати те, що не дочитав, як Вікторія знову його запитала.
– Так ти поїдеш зі мною за подарунками чи ні?
Сашко відкинув голову на спинку дивана і закотив до стелі очі.
– Ну я ж тобі сказав уже, не хочу я шарахатися по магазинах просто так! Я краще справою займуся!
– І ти що, навіть своїм нічого купувати не будеш? Адже свята скоро вже!
– І що з цього? Свята та свята! Нічого нового!
– Ну як?! А подарунки?
– Вікусю, моя люба! Ми з тобою вже третій рік одружені й четвертий живемо разом! Ти хоч раз бачила, щоб я носився як пришиблений по магазинах і вибирав своїй рідні подарунки? Такого ж ніколи не було! Ти прекрасно знаєш, що я до цього не привчений! Та й сенсу в цьому ніякого не бачу!
Новий рік – це звичайний день, ось прям зовсім звичайний! А ось цієї метушні з подарунками, із закупівлею продуктів на день як на півроку я не розумію! Дивитися, як усі наче з голодного краю втекли, як усі наче дикі носяться по магазинах, це не моє! І мені вже набридло тобі щороку пояснювати одне й те саме! Тож, може, ти від мене вже відчепишся з цими дурницями і даси мені справою зайнятися?
– Як завжди, тільки про справи й думаєш! Для тебе крім справ є взагалі щось важливе в цьому житті? Хоч що-небудь? Адже це свято, це звичаї, ти зовсім цього, чи що, не розумієш?
Сашко лише посміхнувся, потім кілька секунд помовчав і видав Вікторії таке:
– От чесно тобі скажу, класти я хотів на всі ці звичаї! Особливо на ті, в яких народ поголовно з розуму сходить! Свято – це не коли всі обжираються до поросячого вереску, і не коли всі наче під гіпнозом бігають з метою витратити гроші, щоб купити всяку нісенітницю своїм рідним і друзям!
Свято, як на мене, це стан душі, коли тобі добре! Коли в тебе все добре! Ось це свято! А все інше – це вивернуті навиворіт стародавні обряди, які сучасне суспільство перетворило на повний абсурд! Не більше! – з натягнутою посмішкою намагався пояснити Віці Сашко, свою точку зору.
– Тааак, – протягнула жінка. – Більшої маячні я від тебе в житті не чула!
– Та мені по барабану, думай що хочеш! Я розпинатися і доводити нікому і нічого не збираюся! Хочеш бігати по магазинах і займатися дурницями, вперед і з піснею, я ж тебе від цього не відмовляю! Ні!
– А ти мені-то подарунок купувати збираєшся? – запитала дружина.
– У мене поки що на це грошей немає, ти ж знаєш! Там копійки залишилися… І я їх поки витрачати ні на що не збираюся!
– У якому сенсі копійки? – здивувалася Віка. – У тебе на рахунках, наскільки я знаю, було понад три мільйони! Ти що, їх кудись витратив?
– Ні, не витратив, я вклад накопичувальний відкрив і частину цієї суми на півроку під відсотки вклав! А частину від решти я інвестував в інші проекти! У мене там із вільних близько ста п’ятдесяти залишилося, і витрачати я їх поки що ні на що не збираюся! Тож
… – Взагалі чудово, а чому я про це тільки зараз дізнаюся? – почала обурюватися дружина. – Це що за справи такі, все нишком від мене?!
– Чому тишком-нишком? – усміхнувшись, здивувався Олександр. – Це мої гроші, я маю право розпоряджатися ними як хочу! Удома в нас усе є, ми з голоду не пухнемо, у нас квартира, дві машини! Я залишив трохи, щоб було на що два-три місяці пожити особливо не шикуючи! А далі, ти ж знаєш, я обов’язково щось придумаю! Тим більше ти ж працюєш! Тож не пропадемо!
– І що, що я працюю? І ти спеціально так усі гроші розподілив, щоб мені подарунок до Нового року не робити?
Сашко повернув голову на дружину.
– Нумо, повернися! – попросив Вікторію чоловік.
– Навіщо? – не зрозуміла вона.
– Та ти повернися, повернися! Я просто хочу переконатися, що в тебе дірки в голові немає наскрізної! А то щось свистіти почала так, що аж вітерець квартирою загуляв!
– Ти що наді мною знущаєшся, чи що?
– Навіть у думках не було! – усміхався Сашко. – Віко, зав’язуй дурниці городити, будь ласка! – попросив він. – До чого тут узагалі розподіл грошей і подарунок до Нового року?
– Та до всього! – ображено вимовила дружина. – І якщо це не так, то тоді я чекаю від тебе подарунок, і ти знаєш, що я хочу!
– Так ти мені тоді грошей дай, щоб я тобі подарунок до Нового року зробив! А то, знаєш, у мене зараз у вільному доступі немає такої суми, щоб тобі дрібнички за двісті тисяч купувати, які ти раз на рік одягати будеш! Якщо в тебе є, давай, я куплю, без питань, і подарую тобі! Усе як годиться!
– Те кольє, яке я тобі показувала, це не дрібничка взагалі-то! – знову з образою в голосі сказала Вікторія.
– А як на мене, справжнісінька дрібничка! Особливо зараз! Ось коли я з усім розберуся, і гроші знову приходитимуть хоча б у тій самій кількості, що й раніше, ось тоді я тебе просто завалю такими прикрасами! А зараз, Віко, будь ласка, просто не заважай мені займатися справами!
Кілька тижнів тому компанія, в якій працював Олександр на посаді керівника відділу продажів, збанкрутувала. І щойно ця фірма згорнула свою діяльність, Сашко одразу ж почав вивчати інформацію в мережі на тему свого власного бізнесу. Йому більше не хотілося працювати на когось, чоловік поставив для себе чітку мету – обзавестися своєю власною справою.
І наразі вивчав усе, що тільки можна, на цю тему. Але Вікторія, його дружина, не була настільки ж впевнена в обраному чоловіком напрямку, як він сам. Вона вважала, що краще б він, замість цього, просто знайшов собі знову високооплачувану роботу і припинив займатися дурницями.
Вона вискочила з вітальні, образившись на чоловіка. Найбільше їй не сподобалися слова, де він звинуватив її в тому, що вона йому заважає. А ще вона просто не знала, куди виплеснути свою злість і невдоволення через те, що Сашко всі гроші, на які вона так розраховувала, вже розподілив, не порадившись із нею.
Адже вона думала, що візьме в чоловіка гроші і поїде з цими грошима купувати своїм рідним і друзям подарунки до Нового року.
Весь цей вечір вони між собою більше не розмовляли. Сашко так само сидів на дивані і набирався знань у мережі. Вікторія, не знаючи, чим їй зайнятися, вирішила зателефонувати своїй матері і поскаржитися на чоловіка і на його ставлення до неї.
– Привіт, мамо! – сказала Віка, ходячи невдоволено по спальні. – Ти уявляєш, він усі гроші вже розподілив, і виходить, що цього року я вам нічого з батьком навіть подарувати не зможу!
– Привіт,Вікусю! – відгукнулася мама. – Не зрозуміла тебе, які гроші, ти про що взагалі?
– Сашко, у нього на рахунках у банку є гроші, досить велика сума! І я на цих вихідних думала поїхати з ним і купити вам усім подарунки! А він, не порадившись зі мною, вже розкидав усі ці гроші, і я тепер не знаю, що мені робити!
– Ну, знаючи твого Сашка, – відповіла мама. – Я не думаю, що він кудись бездумно їх витратив! Він же, найімовірніше, вклав їх кудись, а не просто так розкидав, як ти кажеш!
– Та яка різниця, мамо? Він же зі мною навіть не порадився, усе як завжди сам, усе без мене! Ще цей бізнес свій хоче якийсь відкрити! У нього така спеціальність, що його просто з руками й ногами в будь-якій компанії до себе візьмуть, а він усілякими дурницями займається!
– А навіщо йому з тобою радитися, якщо ти нічого не розумієш у тому, що він робить?! Він же не програв їх, не подарував комусь! Ну не купиш ти нам подарунки, нічого страшного від цього не станеться!
– І ти туди ж! Ви що, змовилися проти мене всі, чи що? – невдоволено сказала Віка. – Чому ти постійно на його боці, а не на моєму? Чому, коли я тобі просто хочу на нього поскаржитися, ти постійно його вигороджуєш?
– Віко, досить дурниці говорити! І досить поводитися, немов ти маленька скривджена дівчинка! Ти доросла жінка, у тебе є чоловік! І ти на такого чоловіка не повинна мені скаржитися! Ти на нього молитися повинна! Ти повинна цілком завжди і в усьому його підтримувати, адже він для тебе старається! А ти замість того, щоб його підбадьорити і підтримати, починаєш влаштовувати дитячі істерики! Якби твій батько був би таким, як твій Сашко, то я б була найщасливішою у всьому світі дружиною і матір’ю!
– Але мамо, він же…
– Досить, я сказала! – трохи грубо відповіла їй мама. – Ти хоч розумієш, що якщо так і далі продовжиш робити, клювати його, вказувати, що і як йому робити, то залишишся одна і без нічого! Я, чесне слово, іноді взагалі не розумію, як він тебе терпить?!
– Мамо, ти що таке говориш-то взагалі? – була в шоці від слів матері Віка.
– Рівно те, що ти чуєш, люба моя! Ти знаєш прекрасно, я тебе дуже люблю і завжди і в усьому на твоєму боці! Але ти, якщо хочеш, щоб у вас із чоловіком усе було чудово, вимикай примхливу дівчинку маленьку і ставай для нього підтримкою і опорою!
– Ага, спасибі, підтримала прям! – буркнула невдоволено Вікторія.
– Віко, досить дурниці говорити! – попросила доньку мама. – Ти сама прекрасно розумієш, що я права! І все, закінчуй зі своїми капризами, і більше не скаржся мені на Сашка!
– А якби він мене ображав, ти б теж на його боці постійно була?
– А він тебе що, вдарив? – раптом схвильовано запитала мама.
– Ні, я просто в тебе запитала! Якби він мене образив, ти б теж сказала, щоб я його в усьому слухала?
– Якби він підняв на тебе руку, я б йому всі очі видряпала за тебе, Віко! А тато твій давно б вивіз його куди-небудь у ліс і закопав би! Ти це прекрасно знаєш! Але у вас ситуація далеко не така, і тому я тобі ще раз кажу: тримайся за свого чоловіка! Бо якщо ти його втратиш, то такого, як Сашко, ти вже навряд чи собі знайдеш! Особливо зі своєю квартирою, як у нього, і який так само, як він, уміє гроші заробляти! І який тебе так само, як і він, кохатиме, незважаючи на всі твої закидони!
Віка уважно слухала маму і більше з нею не сперечалася. Вона, звісно, не раз хотіла її перебити і висловити свою точку зору з цього приводу. Але, вислухавши матір до кінця, у жінки в голові щось клацнуло.
Вона згадала свого колишнього і того, який був до нього, і просто порівняла всіх їх зі своїм чоловіком. І зрозуміла, але ж правда, незважаючи на всі її заскоки, Сашко вже четвертий рік із нею живе і потурає практично всім її примхам. А тільки вона сама чомусь вічно намагається знайти в ньому ваду.
Дослухавши повчальну промову матері, Вікторія відключилася і вирушила у вітальню до чоловіка. Вона присіла поруч із ним на диван і запитала в нього.
– Слухай, Сашко, а ти мене сильно кохаєш?
– Настільки, що іноді тебе просто придушити хочу, але рука не піднімається! – пожартував Сашко. – А що? Знову щось від мене потрібно?
– Угу… – похитала головою Віка. – Розкажи, що ти там хочеш робити, може, я тобі чимось допомогти зможу?!
– Так, не зрозумів…
– Що ти не зрозумів? – здивувалася дружина.
– Ти хто, і куди ти поділа мою улюблену зануду дружину? – посміявся Олександр.
Віка подивилася на чоловіка суворим і осудливим поглядом. Але довго не витримала і теж розреготалася.
– Я подумала і вирішила, що занудою я буду потім, а зараз, коли тобі потрібна від мене підтримка, я буду тобі її всіляко і в усьому надавати! Так чим ти там хочеш зайнятися, давай розповідай, мені це теж цікаво, і я дуже хочу в цьому брати участь…
