Після тривалих скандалів і з’ясувань стосунків я нарешті прийняла умови свого сина, а саме поменше брати участь у їхньому з дружиною житті. Не дзвонити через день і не розпитувати про новини. Тепер я розумію, що перегинала палицю, але така я людина, і мені важко стримувати емоції.
Утім, на ситуацію це вплинуло не надто сильно. Син із невісткою самі мені не телефонують, та й під час нашого спілкування від ентузіазму не згорають. Від чого мені глибоко в душі буває трішки сумно, а нещодавно був ще один епізод. Я зателефонувала, не просто так, а у справі.
З небажанням син відповів, і ми обговорили моє питання. За звичкою я запитала його про їхні з дружиною плани на вихідні, і він пробурчав мені щось незначне. Про те, що вони нібито кудись хочуть поїхати, але нічого конкретного поки що не вирішили.
Ну я й подумала, що, напевно, вони вкотре гостюватимуть у своїх спільних друзів за містом. Що ж, іноді теж треба. Але ви тільки уявіть моє здивування, коли я дізналася про те, що ні до яких друзів вони не їздили, а взяли в оренду просторий автомобіль і вирушили в міні-подорож в іншу область.
На кілька днів, нікому нічого не сказавши. От же, як малі діти. Не скажу, що я була в захваті від цієї ідеї, хоч люди вони вже дорослі, але навіщо витрачати зайві гроші на подібні пустощі? Чужа машина, величезна кількість дорогого бензину тощо. Що, дитинство в одному місці заграло?
Та й коли я сказала, що вони поїхали таємно, це була не зовсім правда, тому що у свої плани вони не посвятили нікого, крім мами невістки. Саме вона мені про все розповіла телефоном. Так, я зателефонувала їй про всяк випадок, бо хвилювалася, а раптом із дітьми щось трапилося.
Вони слухавки не брали, і взагалі, на вихідні ми домовилися із сином зідзвонюватися… Але сваха реагувала на ту саму ситуацію зовсім в іншій манері. Вона жінка старого гарту. На 5 років молодша за мене, худа, з мішками під очима і короткою стрижкою.
Спочатку можна подумати, що вона доволі похмура й замкнута в собі людина, але це не так. Навпаки, вже скільком людям у своєму житті я намагалася сподобатися, а в мене немає й десятої частки знайомих, скільки є в неї. Чимось вона притягує.
Якщо потрібна характеристика сильної особистості, то можна писати з неї, але мені особисто складно спілкуватися з людиною, яка абсолютно не цікавиться чужим життям. Коли було весілля мого сина та її доньки, вона навіть відмовилася говорити тост: просто підняла келих і щось крикнула.
Але її підтримав увесь стіл, і саме після неї гості стали вітати молодих у такий самий спосіб, а я три аркуші обписала, намагаючись, щоб мій тост був довгим, гарним і потрапляв прямо в ціль. Уже потім я зрозуміла, що даремно. А сваха не хвилювалася щодо церемонії, і з сукнею та косметикою не морочилася.
Я думала, хоч тут її піднімуть на сміх, але ні: всі хвалили її за сміливий і стильний образ. Ще до весілля я була у них вдома. Начебто чисто, охайно, але від диму дихати було нічим: хоч сокиру вішай. Я попросила тоді відчинити вікна, щоб провітрити квартиру, але сваха зробила вигляд, що не почула.
Потім мене навіть почало нудити, але вдруге зробити одне й те саме зауваження в мене не вистачило духу. Я ж жінка, неважливо, в якому віці. Нас із дитинства вчать бути вихованими і привітними. Це базові правила хорошого тону.
Кажуть, такий характер або дається тобі з дитинства, або виковується протягом усього життя. Зазвичай такими хочуть стати 15-тирічні підлітки. Це їм подобається бути дуже крутими й незалежними, але, як на мене, найкраще – це коли твоє життя йде рівною прямою дорогою, без вибоїн і тряски.
Тільки тоді ти можеш залишатися доброю і м’якою людиною. Подумайте, в цьому ж немає нічого поганого! І нервова система не страждає. Я знаю, що сваха свого часу натерпілася. Спочатку дізналася, що чоловік зраджує, а потім і про те, що він відніс усі їхні гроші в МММ. І, природно, прогорів.
А через рік на світ божий з’явилася моя невістка. У сім’ї без грошей і кохання між подружжям. Що б я робила в такому разі? Я навіть уявити собі не можу, напевно, збожеволіла б, а ось сваха взяла себе в руки і розлучилася. Потім сама почала працювати і навіть зайнялася бізнесом.
Це, напевно, і дало їй можливість не продати квартиру за борги. Я б хотіла стати з нею подругами, адже ми загалом можемо багато в чому допомогти одна одній. І взагалі, якщо подумати, практично рідні люди, але мене не влаштовує її прохолодне ставлення до доньки, не кажучи вже про мого сина.
Ти ж її сама виростила, та й вона в тебе одна. Але чому тобі настільки плювати на їхнє життя?! Сваха не дзвонить їм, не ходить у гості. Займається своїми справами і взагалі поводиться як зайва людина. Для неї це норма. А я ось вважаю, що це не нормально.
Навіщо народжувати дітей, щоб потім з ними не спілкуватися? Думаю, це через черствість характеру. Навіть попри те, що діти мене трохи ображають, я продовжую гнути свою лінію, а сваха нехай продовжує жити своїм життям відлюдниці. Життя нас усе одно розсудить і все розставить по місцях.
