Дивлячись на Аллу та її чоловіка Володю, майже всі друзі та родичі дружно й не змовляючись твердили: «Вони зовсім не пара і довго разом не будуть».
Зовні все виглядало саме так. Алла була худенькою і мініатюрною. Але це не заважало рухливості й мобільності, помножених на непосидючий характер. А Володя був великим, рум’яним, вгодованим і навіть зовні здавався вдвічі більшим, ніж Алла. За характером – повільний, стійкий і ґрунтовний.
«Маленька жінка – це подарунок для чоловіка!», – любила повторювати Алла. Вони познайомилися ще в шкільні роки – на дискотеці. Діджей якраз поставив тоді модну безглузду пісню: «Вова-чума». І Алла побачила, як гарний великий хлопець скривився при перших її звуках. Вирішила якось його заспокоїти. Так і понеслося.
Усім оточуючим вони здавалися абсолютно різними і тому абсолютно несумісними.
З усіх боків чулося:
– Вони зовсім не пара!
– Цей шлюб не протримається й року!
– Вони занадто різні!
Від весілля їх дружно відмовляли абсолютно всі, але тим не менш вони одружилися на третьому курсі.
Десь років десять прожили вони нормально. Але потім Алла почала скаржитися подругам – мовляв, Вова не був романтиком і забував про маленькі, але такі значущі для Алли символи щастя: сюрпризи, подарунки, красиві слова і неординарні вчинки.
«Він жодного разу в житті мені навіть «валентинку» не подарував!», – говорила вона.
Але коли Аллі траплялося дорікнути в цьому своєму чоловікові, він зніяковіло вибачався і говорив, що не вміє казати гарних слів, але він кохає її і готовий зробити все, що завгодно, тільки б вона не мучилася. І дарував їй подарунки.
Поступово Володя перетворився на Володимира Олександровича – начальника фінансового відділу фармацевтичної компанії. І хоча заробляв він більш ніж добре, але вдень і вночі пропадав на роботі.
І ось одного разу жага переживань і пристрастей завела Аллу занадто далеко. На її шляху зустрівся інший чоловік, Гена, який здався їй втіленням усіх дивовижних якостей, сповнений пристрасті й вогню – як і вона сама.
А потім вона дізналася, що її новий коханий він одружений і зовсім не збирається будувати з нею новий шлюб. Але було вже пізно, вона вже встигла розповісти все чоловікові, оголосивши, що кохає іншого і йде до нього.
Почувши таку новину, Володя зблід, мовчки взяв свій піджак, поклав мобільний смартфон у кишеню. Через кілька днів він надіслав адвоката – щоб той обговорив розлучення і бригаду вантажників за речами.
Аллі нічого не залишалося, окрім як знову і знову мучити себе муками совісті.
«Я власними руками зруйнувала своє щастя! Поділом же мені тепер!» – у розпачі говорила вона.
Коли вони розлучилися, всі друзі та родичі в один голос сказали, що цього і слід було очікувати, що такі абсолютно різні люди просто не можуть жити разом.
Але водночас Алла була дуже гордою і вирішила, що нізащо не піде до Володі миритися першою.
Минуло кілька місяців. Настало 14 лютого – День святого Валентина, день усіх закоханих. Аллі цього дня було особливо сумно, повертаючись додому, вона машинально відчинила поштову скриньку і витягла з неї стос рекламних листівок.
Аж раптом з нього вилетіла і впала на підлогу маленька рожева листівочка у вигляді сердечка. Спочатку Алла подумала, що це, напевно, чергове запрошення місцевого супермаркету, в рекламних цілях зроблене у вигляді «валентинки».
Вона підняла її – просто щоб не смітити в під’їзді, а викинути вдома. Розгорнула – і прочитала найромантичніше послання, яке тільки можна було придумати для неї: «Пташка, я не можу без тебе. Я люблю тебе понад усе на світі! Твій Володя».
З цієї листівки почався новий розділ їхнього сімейного щастя, вони знову одружилися і тепер уже як ніколи впевнені, що ідеально пасують одне одному. Тепер уже Алла ніколи не поскаржиться, що її Володя – не романтичний.
Алла хотіла романтики і ледве не лишилася врятувала шлюб и кохання усього свого життя…
