Алла Сергіївна мріяла про шубу, та не про будь-яку, а про норкову. Мріяла вже давно.
Але в молоді роки грошей таких не було, потім потрібно було дітей виховувати. Ну а тепер діти виросли, вилетіли з гнізда. Можна і про шубку подумати.
Аллі виповнилося 50, коли її чоловік пішов до іншої жінки, років на двадцять молодшої за Аллу.
Повернути його вона не намагалася – навіщо? Але переживала дуже.
Плакала в подушку від ще невитраченої любові до людини, зовсім недавно такої близької, рідної, від образи… Адже ніщо не віщувало біди, все було добре – обоє любили дітей, спільні інтереси, спільні друзі – такі ж сімейні пари: шашлики на дачі, жарти і сміх, підтримка, коли комусь доводилося несолодко.
І раптом як грім серед ясного неба: «Я йду, покохав іншу жінку, пробач».
Це було так раптово! Справжня зрада. У Алли різко погіршився слух.
Вона розглядала себе в дзеркалі і розуміла: так, вік… Так, вона вже не така гарна, як була, коли вони зустрілися з Володькою. Тоді вона була худенька, невисока, з короткою стрижкою, як хлопчик-підліток, з лукавинкою в чорних очах.
Алла була дуже веселою, гострою на язичок. І сміялася заразливо.
Від хлопців відбою не було. Тільки після народження другої дитини стала швидко набирати вагу, зупинившись, втім, на цілком пристойному для її зросту розмірі – 48-му, що називається, жінка приємної повноти.
Стрижку вона так і носила все життя коротку, тільки зараз – більш елегантну. Одягалася, на заздрість колег, завжди стильно, модно.
Алла Сергіївна з сумом відзначала ознаки в’янення – після сну обличчя немов пом’яте, була б праска для розгладження.
Зморшки, поки що тоненькі, починалися від носа, йшли дугою навколо губ і закінчувалися неприємним обвисанням на підборідді, як у їх улюбленої бульдожки Сари (після розлучення чоловік забрав тільки її).
Та й колишню стрункість вже не повернути. Але найприкріше було те, що чоловік теж не молодшав.
Вона з сумом помічала в ньому взятий звідкись животик, в’ялість м’язів, стерлися фарби колись яскравих очей, та й зморшки є, але приховані під доглянутою неголеною бородою.
«Чому старіння так відображається тільки на жінці, – думала Алла Сергіївна з гіркотою. – Чому чоловіки впевнені, що вічно молоді, що їхнє життя довше, ніж наше, жіноче, і їм можна кидати постарілих подруг, з якими пройшли такий непростий, але щасливий шлях – молодість, закоханість, народження дітей…
А зараз залишалося тільки дочекатися онуків і скрашувати один одному життя. Могли б подорожувати, подати склянку води один одному в годину хвороби і «піти засвіти в один день».
Чому це неможливо? Адже ніхто і ніколи не буде розуміти її Володю (а для молодої дружини він Володимир Микитович) так, як вона, тому що знання це, розуміння було набуто десятиліттями подружнього життя…
Але сталося те, що сталося. Те, що радісно подавалося ЗМІ вже не як сенсація, а мало не закономірність. Так, це були медійні персони, але… «поганий приклад заразний».
І правда, може, чоловік творчо зростав, а його дружина перетворилася на сіру мишу, перестаючи за собою стежити? Буває ж таке.
Але Аллу Сергіївну не обдуриш. Вона розуміла, що її провина була лише в тому, що вона старіє, а навколо стільки завзятої молодості, що радує око красою і чіпляє нижче пояса.
А чоловіки в цій справі слабкі, у них серце зрозуміло в якому місці.
«Досить переживати, треба діяти! – в якийсь момент Алла Сергіївна взяла себе в руки, адже вона була сильною жінкою. – Треба чимось себе порадувати».
А що може порадувати жінку більше, ніж шопінг? І тут вона згадала про мрію свого життя – норкову шубу, тим більше що зима вже маячила попереду.
«Я гідна найкращого!» – повторювала, як мантру, Алла Сергіївна.
Шуби на ринку були всілякі. Приміряла без сорому все, що подобалося, жартувала з продавцем, торгувалася.
Чимало приміряла, перш ніж знайшла свою єдину. Ця їй відразу сподобалася – з коричневої норки, недовга, модель трапецією. Поміряла – як на неї шили.
Така гарна, рукава, довжина – все по ній. Хутро сяяло іскорками, на дотик було таке гладеньке, м’яке, тепле. Шубка так пасувала Аллі Сергіївні! Ну а яку жінку не прикрасить дороге хутро, або блиск золота, або сяйво діамантів?
Алла Сергіївна зналася на прикрасах. По копійці відкладала, але золоті прикраси мала – каблучки, ланцюжки, сережки, браслетик.
А ось шубки такої у неї не було – яка робить жінку жінкою, прекрасною дамою!
Алла Сергіївна купила шубку, незважаючи на те, що коштувала вона неймовірних для неї грошей, що перевищували її місячну зарплату в кілька разів. Це означало, що вона буде віддавати борги більше ніж три місяці.
Ну і добре, один раз живемо! Гроші вона назбирала у подруг– і багатих, і простих. А раз дали – значить, почекають.
Алла немов літала в цій теплій, але такій легкій шубці. Вона відчувала величезну радість, немов із шубкою придбала не борги, а надію на інше життя.
На роботі заклопотані колеги приховували заздрість під штучними посмішками, хто старший, бурчали, мовляв, не по кишені живеш і навіщо тобі шуба, вона, мовляв, щасливішою тебе не зробить, будеш тепер на борги працювати.
Колега-чоловік зауважив: «Ну, Алло, тепер до такої шуби тобі машину треба персональну».
І справді, офіс, де працювала Алла Сергіївна, розташовувався в старій частині міста. А роботу закінчували пізно, іноді навіть вночі. На таксі не наїздишся, а ходити в такій шубі вулицями старого міста, було небезпечно. Таку шубу знімуть і оком не моргнуть.
Але Алла Сергіївна не шкодувала про покупку, з боргами розплачувалася потихеньку – коли одна живеш, можна заощадити на харчуванні (схуднути не шкідливо), на розвагах також.
Зате коли вона одягала шубку, то відчувала себе зовсім по-іншому – жінкою в повному розумінні цього слова, дамою вищого світу, багатою і благополучною.
До шубки додавалися золоті прикраси, чобітки на підборах, яскравий макіяж, французькі парфуми.
Алла почала ловити на собі зацікавлені погляди чоловіків. Звичайно, внутрішній голос розсудливості говорив їй, що інтерес ось цього молодого чоловіка може бути іншим.
Він може виявитися альфонсом, який живе за рахунок багатих дам у віці, тому що в такій дорогій шубі прийняв її саме за таку.
І цей чоловік теж, можливо, підкорений не її красою, а передбачуваним багатством, думає, раз самотня, то підбере будь-кого.
Але один раз вона не встояла. Правда, цей молодий чоловік виказав їй знаки уваги набагато раніше, ніж побачив її шубу.
Вона гуляла з подругами в ресторані – відзначали чийсь день народження, випили, веселилися від душі. До неї підійшов молодий чоловік, запросив на повільний танець.
Навіть будучи напідпитку, бачила, що він годиться їй у сини. Але чому б не потанцювати, якщо запрошує?
Вони неспішно рухалися під звуки блюзу, вона побачила близько його очі, а в них – бажання.
«А чому б ні? Чоловікові можна кохати молоду, а чому жінці не можна? Тим більше, що я дійсно цього хочу».
Після банкету Алла відвезла його до себе. Прокинувшись наступного дня, побачила поруч молодого чоловіка. Обличчя спалахнуло, серце застукало, добре, що молодий чоловік – Валера, здається, так вона його вчора називала – солодко спав.
Вислизнула тихо, щоб не розбудити, і в ванну – наводити марафет, а то злякається, коли прокинеться, що з тіткою зв’язався.
Макіяж зробив свою справу або Алла дійсно йому подобалася, але Валера не злякався, а навпаки, ще довго ходив до Алли Сергіївни, і з ним вона провела дуже приємну, ні до чого не зобов’язуючу обох, частину життя.
Проблема вирішилася сама собою. Одного разу Валерій заглянув у паспорт Алли, випадково забутий на столі.
«Тобі стільки років?!» – він був приголомшений. Звичайно, він розумів, що Алла старша за нього, але настільки! Його мамі було менше…
Це розставання Алла Сергіївна пережила без трагізму – вона розуміла, що в таких стосунках немає майбутнього, було добре обом, ну і слава Богу.
Вона твердо вирішила шукати своє – зріле – щастя.
Ні, вона більше не шукала пригод, але, зрештою, 50 з хвостиком це ж ще не 70, хоча і в 70 люди по-своєму щасливі.
Адже є чоловіки в такому ж віці, як вона, які раптом залишилися самотніми – вдівці, розлучені, – які потребують жіночої турботи, ласки, розуміння.
Якщо не в своєму місті, то міст багато, якщо не в своїй країні, то і країн багато. Невже не знайдеться у величезному світі чоловік, якому вона буде потрібна?!
На роботі Аллу Сергіївну не впізнавали. «Ну, ти як шубу купила, так тебе не впізнати.
Багатого, чи що, знайшла?» – із заздрістю в голосі запитувала подруга, з якою давно не бачилися.
Алла Сергіївна загадково посміхалася: а нехай думає, що хоче.
Зима ще не закінчилася, і вона бігала на роботу в норковій шубці – іскристій на яскравому сонечку, немов у хутрі ховалися діаманти, підбори постукують, хода легка, оченята горять…
Підкоригувала зубки, підлікувалася, оздоровилася. Повернулися її іронічне ставлення до себе, до світу, сміхотливість.
Такою – усміхненою, з ямочками на щічках, іскорками в чорних очах – побачив її в літньому кафе Вінниці, куди Алла Сергіївна приїхала побачити сина і онуку (у сина пішов тут бізнес), солідний сеньйор, який приїхав сюди з спекотної Іспанії теж у справах бізнесу.
Зазвичай жінку вибирають, відштовхуючись від протилежного, тобто брюнети – блондинок і навпаки, а сеньйору сподобалося те, що вона була схожа на іспанку – чорні очі, смаглява шкіра, усміхнена, як жінки в сонячній Севільї, звідки сеньйор був родом.
Чи бачив він, що вона немолода, що є зморшки, особливо помітні на шиї?
Напевно так, адже він був не сліпий.
Але в його країні не було такої моди – старим одружуватися на молодих. Іспанець умів рахувати гроші і мав голову на плечах, розуміючи, що молодій жінці потрібні від старіючого чоловіка тільки гроші.
І лише ровесниця або жінка трохи молодша могла зрозуміти чоловіка у віці, стати йому подругою, порадницею і опорою, оточити турботою.
Це був розумний чоловік.
Іспанці в будь-якому віці закохуються, поривчасті і пристрасні, і звикли домагатися свого.
Сеньйору довелося побігати за Аллою Сергіївною – не відразу її недовірливе серце повірило в щирість намірів наполегливого іспанця. Але диво сталося! І ось на неї звалилося щастя – спекотне, як сонце Севільї.
Чи могла Алла Сергіївна, інтелігентна, яка прочитала стільки книг, мріяти, що колись житиме на батьківщині своїх улюблених літературних героїв – Дон Жуана, Фігаро, Кармен?
А її коханим чоловіком буде іспанець – в душі Дон Кіхот, а зовні Санчо Панса, тому що невисокий на зріст і круглий, веселий і любить задоволення. Алла і він виявилися дуже схожими.
Ну а шуба в Іспанії виявилася не потрібна – середня температура в зимові місяці 28 градусів.
Але чи не шуба принесла їй щастя?…
Спеціально для сайту Stories
