В мене є одна знайома бабуся. Вона досить довгий час проживала сама. Її діти поїхали за кордон: хтось раніше, а хтось пізніше. Молодша донька поїхала на заробітки лише в березні й відтоді не приїжджала.
У неї не було великого господарства. Лише шматочок землі біля будинку і десяток курей, але й характер у бабусі був досить поганий. Вона любила посваритися із сусідами, особливо зі своїми однолітками.
Більш-менш адекватні стосунки в неї були лише зі мною. Я молодша, маю двох дітей і чоловіка, який теж вічно на заробітках. Мені було шкода пенсіонерку. Я стала все частіше заглядати до своєї буркотливої сусідки.
Допомагала бабці і навіть не замислювалася, що одного разу моя доброта вилізе боком. Зрозуміло, я прекрасно знала про характер бабусі, але та була досить прихильною до мене.
Вона чомусь вважала, що я не тільки допомагаю, а ще й вчуся життєвої мудрості. Мені було навіть якось відрадно доглядати за літньою дамою. Я сирота, ні батьків, ні бабусь із дідусями не було, а тут такий подарунок долі.
Тож я допомагала бабці копатися на грядках, годувати курей, купувати продукти. Зла бабуся і зовсім припинила показувати свої гострі зубки. Навіть із сусідками помирилася. Мій чоловік був налаштований скептично.
Він попереджав, що бабця ще себе проявить. Я ж доводила своє, що вона просто самотня – діти поїхали, а вона справді літня і немічна. Чоловік немов передчував, що зла бабуся ще себе покаже.
Ситуація, яка назавжди змінила мою думку про літню бабця, сталася випадково. Мої діти тоді готувалися до Геловіну. Дивне свято як для села, але малечу воно зацікавило. Вони вирішили зробити ліхтар із гарбуза.
В мене не було гарбуза, то я порадила їм піти до сусідки і попросити в неї, але хлопчики схоже пропустили це повз вуха. Вони вирішили, що виберуть найкрасивіший і найбільший гарбуз, а потім запитають.
Бабуся ж помітила якусь метушню в городі й одразу ж вибігла до хлопців. Почала лаяти їх на чому світ стоїть і звинувачувати в крадіжці гарбуза. На крик бабусі збіглася майже вся вулиця.
Мої діти перелякалися і вже були не раді своїй ідеї з ліхтарем і походом у город бабусі. Я прибігла до малюків і намагалася заспокоїти свою сусідку. Я була у шоці, адже здавалося, що ми подруги.
Так, нехай характер у бабусі ніколи не був легким, але такого вона собі раніше ніколи не дозволяла. Я вибачилася, що мої хлопчики вчинили так безвідповідально, але це ж просто діти.
Після такої сварки я намагалася обходити будинок бабці десятою дорогою. Вона ніяк не могла зрозуміти, чому бабуся вчинила через гарбуз такий скандал. Можна було спокійно поговорити, з’ясувати причини проблеми.
Але вона ще довго “плювалася” в мій бік уїдливими фразочками. Так зла бабуся примудрилася залишитися самотньою на старості років. З нею ніхто не хотів навіть розмовляти.
Зрідка забігав хтось із представників місцевої влади, щоб перевірити, чи не віддала вона Богу душу. Бабця так і не зрозуміла, чому вся вулиця не бажає мати з нею жодного діла, адже в неї хотіли забрати аж цілий гарбуз.
