Іноді в кав’ярні, куди часто заходжу, зустрічаю бабусю-гедоністку. Живе вона десь недалеко, одягнена скромно, але дуже елегантно. Глянувши на неї, одразу стає зрозуміло, що вона готується до виходу в місто.
В неї завжди гарна зачіска, підібране намисто до блуз і підфарбовані вії, туш – єдина косметика на її обличчі з “усміхненими зморшками” навколо очей. Тим не менш, видно, що бабуся живе виключно на пенсію.
При цьому двічі на місяць дозволяє собі задоволення пити каву з тістечками у кав’ярні. Це її обряд. Бабуся розпитує баристу про сорти кави, про кислинки та гіркуватість.
Потім обирає тістечко з тих, що вона ще не куштувала і, зайнявши місце біля віконця, довго і із задоволенням п’є свій капучино, маленькими шматочками їсть тістечко. Ще вона читає.
Востаннє я бачила її зі збіркою романсів. Закінчивши полудень, перед відходом, вона перекидається парою слів з баристою, дякує за смачний напій і неодмінно залишає чайові в баночці на стійці.
Гроші, які вона витрачає у кав’ярні – чималі, враховуючи нинішній розмір пенсії. Хлопці з кав’ярні багато разів намагалися пригостити улюблену відвідувачку, але спроби не увінчалися успіхом.
Бабуся цінує не лише задоволення, а й відчуття самодостатності. Вона сказала менеджеру кав’ярні: “Хлопче, це велике задоволення самій платити за свої задоволення”. Я стояла поруч у той момент і з захопленням дивилася на неї.
