Бабуся, у якої я жила довгі роки, була дуже вимогливою і прискіпливою. Проте мої дні тут скрашував чоловік, з яким я познайомилася…

Зараз я опинилася перед складним вибором і не знаю, як бути далі. Понад 25 років тому я поїхала за кордон на заробітки. Річ у тім, що мій чоловік тоді почав дуже сильно прикладатися до пляшки.

Мало того, що всі гроші з дому забирав, так ще й у борги вліз. Ми з дітьми були практично жебраками. Тоді жінки з нашого села їхали на заробітки. Ось і я вирішила, що поїду.

Потрібно було борги чоловіка віддати і дітям забезпечити краще життя. Дітей я залишила своїй мамі, їм тоді було чотири і п’ять років. Я думала, що все це ненадовго. Поки діти росли, у мене була можливість поставити їх на ноги.

Чоловік мій дуже швидко віддав богу душу без мене. Борги я віддала за перший рік роботи, але й після цього не змогла приїхати додому. Спочатку дітей одягнути і взути треба було, мамі ремонт у хаті зробити. Одне, інше…

Так і сиджу тут уже 25 років. Діти давно дорослі, у кожного свої сім’ї. Мама теж відійшла в інший світ минулого року. За кордоном в мене теж було непогане життя. Не скажу, що працювати було просто.

Бабуся, у якої я жила довгі роки, була дуже вимогливою і прискіпливою. Проте мої дні тут скрашував чоловік, з яким я познайомилася, коли жила в бабусі, а він жив по сусідству.

Він навчався разом із сином бабусі, тому час від часу до неї заходив. Згодом ми дуже зблизилися, у нас почався роман, а коли бабусі не стало, він запропонував переїхати до нього.

Мені тоді нікуди було податися, тому я погодилася. Так ми вже не перший рік живемо разом. Не скажу, що в нас усе казково, але живемо непогано. Він добре заробляє, а мені не потрібно витрачати гроші на житло.

А нещодавно він запропонував мені вийти за нього заміж. Чесно, мені б хотілося прийняти його пропозицію. Багато хто з наших жінок мене попереджали, що в такому шлюбі може бути багато проблем.

Але мені добре з цією людиною, ми спокійно живемо, але є ще одна проблема. Тут зовсім не заведено допомагати таким дорослим дітям, як мої. Я ж своїм досі відсилаю дві третини зарплати.

Боюся, що коли ми одружимося, він заборонить мені допомагати дітям. Навіть не знаю, як вчинити. Вийти заміж за іноземця і зажити спокійнішим життям чи подбати про дітей?

You cannot copy content of this page