Мої батьки були проти мого вибору. Особливо впирався батько. Він не любив мого нареченого взагалі. А я і не просила любити, але хоч краплю поваги міг би і проявити.
Та де там, ви не знаєте мого батька. Перед самим весіллям він таке видав, що навіть кафе довелося відмінити.
Мій майбутній чоловік бізнесмен, я не сильно дивилася на те, якими справами він займається і чим заробляє на життя.
Щось зв’язане з автосалоном, цілком легально. Мені цього достатньо, щоб спати спокійно. Він часто пропадає на роботі, затримується там, і ночує, але я йому довіряю. Точніше довіряла.
За день до весілля мене позвав до себе батько і запропонував подивитися фото, які йому вислали. На тих фото був мій Женя з іншим жінками, їх було багато, всі красиві, вдягнені “з голочки”.
Я не повірила батькові, сказала, що і знати його не хочу, втекла, перестала брати слухавку від батьків. А вдома сиділа і передивлялася фото.
Перше, що прийшло на думку, так це те, що Женя дуже стильний і харизматичний хлопець, і це досьє, цілком могло бути з його минулого життя.
Але я звернула увагу на одну деталь. На руці в нього був годинник, це я йому дарувала, за тиждень до заручин.
Коли я запитала у Жені що це, він запевнив що це фотошоп, а потім почав казати щось про те, що ці фото дуже старі, їх запросто можна було взяти з соціальних мереж.
Тут я зрозуміла, за яку людину зібралася вийти. Кинулася до батька, а біля будинку швидка стоїть. Що я тоді пережила, нікому не бажаю.
Мама порадила заплющити очі на це непорозуміння, батько просто тихенько плакав, він не міг говорити, через приступ. Потім були довгі дні і безсонні ночі, я виходила тата, поставила його на ноги. Це найменше, що я могла для нього зробити. Дякуючи йому я не зробила найбільшу помилку в житті.
