Коли синові Маргарити виповнилося шість років, їй довелося терміново вийти на роботу. Хоча їхня з Михайлом сім’я і була забезпеченою, все ж дуже вже вигідну їй зробили пропозицію.
Їхній син Діма ходив до дитячого садка, але після обіду вони його звідти забирали. Щоб не травмувати дитину, було вирішено не віддавати її в садок на повний день, а знайти няню, яка могла б забирати його після обіду і гратися з ним удома до повернення батьків з роботи.
Вони довго шукали няню, і врешті знайомі порекомендували їм Юлю – дівчина молода, вправна, нещодавно закінчила педінститут і вже попрацювала в кількох сім’ях, які відгукуються про неї із захопленням.
Маргарита зустрілася з Юлею – і вона мені сподобалася. Діма теж добре поставився до перспективи сидіти вдома з веселою «тіткою». Швидко про все домовилися і Маргарита вийшла на роботу.
Вона на перших порах була задоволена Юлею. Син розповідав, як цікаво вони проводять час разом, якось няня навіть навчила його пекти млинці.
Однак десь за пів року в мові Дмитрика стали прослизати дивні фрази: «Нормальна мама не повинна кидати дитину і йти на роботу», «Мамо, схоже, ти мене не любиш, ти любиш тільки гроші» і так далі. Маргарита відчувала, що став по-іншому до неї ставитися.
Хто ж у цьому винен? Далі – більше. Кілька разів чоловік повертався з роботи раніше, ніж Маргарита. Коли вона приходила додому, чоловік і Діма вже сиділи за столом і вечеряли. Це нічого, але разом із ними вечеряла Юля – вона заливалася сміхом, жартувала і кидала на Михайла зовсім не невинні погляди.
Звісно, влаштовувати сцену було б нерозумно – от вона й не зробила цього. Однак почала уважно спостерігати за поведінкою няні і для цього не полінувалася встановити у квартирі підслуховуючий «жучок».
І скільки всього нового одразу Маргарита дізналася. Виявляється, з милої на вигляд Юлі постійно лився негатив на адресу матері сімейства.
Спілкуючись із Дмитром, вона часто втовкмачувала йому – мовляв, у нього погана мама, покинула його і пішла працювати, а ось вона б, Юля, нізащо не кинула б своє чадо! А ще Юля готувала вечерю Михайлові – хоча це жодним чином не входило в її обов’язки.
Тому було незручно їсти одному – і він запрошував няню теж сісти за стіл. Слухаючи записи того, як вони душевно спілкуються, Маргарита
була готова вити від злості – непомітно, потихеньку Юля хотіла забрати в неї чоловіка.
І нарешті, одного разу прийшовши додому, Маргарита не знайшла там нікого! Зателефонувала чоловікові, той сказав – мовляв, вони вирішили піти на ковзанку, уявляєте? Вона побігла на ковзанку і побачила, як Михайло, Юля і Діма ковзають по ковзанці з абсолютно щасливими обличчями. З боку вони виглядали як чудова сім’я! Маргарита дивилася на них і відчувала неймовірну самотність.
Треба було щось робити. Маргарита взяла відпустку на роботі на місяць і звільнила «прекрасну, добру, дивовижну» (як казав Михайло) няню! Юля спочатку зажадала пояснень, але потім зрозуміла, що справу програно, взяла свою зарплату і пішла. Треба думати, що справа у неї з Михайлом не зайшла надто далеко, тому що він спокійно відреагував на звістку, що Юля звільнилася.
Маргарита цілий місяць сиділа вдома і спілкувалася із сином, перш ніж його довіра повернулася в повному обсязі. Потім їй знову довелося вийти на роботу, але вона взяла в няні тиху літню жінку – і дуже задоволена!
