Аліна вперше відчувала таку пристрасть і такий потяг до людини. Раніше в неї виникали подібні відчуття, але все закінчувалося інакше.
Жінка завжди думала, що не має права навіть допускати такі думки, адже має сина і чоловіка. Та і чоловіка вона кохає більше за життя, тому не може собі дозволити довго мусолиьи цю історію.
Аліна любила ходити до театру та на виставки різні. Цього разу у її хлопців не вийшло, тому пішла сама. Скільки разів вона пошкодувала про те, що пішла без чоловіка, що взагалі туди пішла.
Випила всього 2 келихи ігристого, мабуть в голову добряче дало. А прокинулася в ліжку незнайомця посеред ночі. Вони обидва нічого не пам’ятали. Добре що чоловік вже спав і не зрозумів коли вона прийшла і в якому стані.
Потім вони зустрілися ще раз, і ще, ці зустрічі затягнулися. Аліна оговталася вже через 3 роки, коли зрозуміла, що вже стільки часу обманює чоловіка.
Чомусь їй забракло сили сказати про все, хоча ніколи не брехала нікому, а тут… Весь перець історії в тому, що чоловіка вона любить і дуже боїться втратити, пори все, що накоїла, хоче щоб у них все було як раніше.
Але і Толю відпускати не збирається, хоча його така роль не влаштовує категорично. Вона заплуталася, як жінка, вона повністю виконує свої обов’язки, хороша мама, працює, господиня в домі, але щоразу, коли вона обіцяє більше не бігати на зустрічі до Толі, вона не може себе стримати.
І щоразу вона себе сварить за те, що знову піддалася на хвилинну слабкість, знов мило посміхається чоловікові, і знову біжить до Анатолія, в перервах між роботою, домом і гуртком сина по айкідо.
Хотілось би розрадити цю жінку, тому що зазвичай в ролі жертви виходить той, кого зрадили, а тут вона наче й сама винна.
Як думаєте, як складеться доля, чи варто розповідати чоловіку все, чи продовжувати їй тихцем далі бачитися з Толею, і любити чоловіка.
