Мій молодший брат нещодавно показав своє справжнє обличчя. Коли знаєш людину з дитинства, ти добре уявляєш усі її плюси і мінуси. Потім, коли ви вже живете порізно, пам’ять стирає деякі моменти, і ти намагаєшся думати, що так воно і є. Що тепер-то вже він змінився, став кращим.
Ну, принаймні, точно не гіршим. Ага, зараз. Загалом, я домогосподарка, живу з чоловіком і сином у двокімнатній квартирі. Фінансове становище – не сказати, що злидні, але не без проблем. Чоловік працює, але його професія не дає змоги вже сильно розгулятися. Як кажуть: середній робітничий клас.
Син мій добре закінчив школу і пішов до інституту. Довчився до третього курсу і вже зараз подає великі надії. Крім цього, у нього з’явилася дівчина, і в них, схоже, все серйозно, але річ у тім, що жити з нею в нас вони не можуть, надто тісно, а щоб зняти квартиру – грошей не вистачає.
Дорого, та й подруга його теж студентка. Ми порадилися з чоловіком, я виступала за те, щоб знайти грошей їм на житло, хоча б на рік, але не вийшло. На роботі скасували премію і ввели систему штрафів. Коротше, роботи додалося, а грошей стали платити менше. Ну й інфляція ж, звісно.
Загалом, зараз ми нічим допомогти не можемо. Знайомих і друзів у нас небагато. Та й то, всі вони вже в тому віці, коли максимум – це піти в якийсь заклад разом і поскаржитися одне одному на життя. Наче від цього комусь легше стане. Але ще в мене є брат.
Він у нас у місті вважається заможною людиною. Відкрив свою справу, купив квартиру у два поверхи. Там вони з дружиною та доньками й живуть. Але є в них ще одна нерухомість. Так, малогабаритка для однієї чи двох осіб, якщо потіснитися. Вони її здають, але я не думаю, що ці гроші щось значать.
Ось я і вирішила сходити до брата спробувати щастя. Може, пустить племінника з нареченою пожити. А вони б комуналку платили і, може, навіть ремонт невеликий затіяли. До кращих часів. Загалом, пішла я до нього і його дружини з такою ось пропозицією. Рідний племінник же, має розуміти.
Зустріла мене його дружина і з порога давай обійматися. Брата покликала, сіли за стіл. Ну я давай йому розповідати про ситуацію, що склалася, що немає в нас із чоловіком можливості допомогти рідному синові, ну і так далі. Він довго розмірковував, а потім запитав, на кого вчиться племінник.
Ну я й відповіла, що точно професію сама не знаю, але пов’язано це з комп’ютерами. Перспективно, зараз усі туди прагнуть. Та й я цьому дуже рада, оскільки в мене чоловік усе життя працює руками, а ні грошей, ні здоров’я немає. Тоді він відповів, що з житлом допомогти не може.
Не вигідно це йому, та й дружина не дозволить. Стабільна копійка, капає за будь-якої погоди, але потім він запропонував мені інший варіант. Як щодо того, щоб племінник його кинув навчання і пішов до нього на виробництво? Робота хоч і руками, але їхні майстри отримують дуже хороші гроші.
І на квартиру буде, і на все інше. Брат займається виготовленням пам’ятників на кладовища. Замовляє матеріали, інструменти, у нього своя бригада. І так, бізнес його йде відмінно. По квартирі видно, та й автомобілів у них із дружиною два, обидві іномарки.
Але я не просила про роботу, я просила допомогти з житлом! Та й знову ж таки це втрата перспектив, син теж буде працювати як батько, руками? Помовчала я тоді трохи, а потім ще раз попросила, може, інший варіант є. Але брат відповів, що нічого кращого він запропонувати не зможе.
Хіба що платити одразу, як робітникові, а не як учневі. Зарплата там і справді не маленька, але я за те, щоб майбутнє наших дітей мало можливості й потенціал. Того дня я навіть трохи поплакала, але вже вдома. Сумно було від того, що рідний брат не підтримав, хоча можливості у нього є.
Але ж я, як старша сестра, завжди отримувала від батьків за двох. І кричали на мене більше, і в кут ставили, а він був улюбленим синочком. Він цього, напевно, навіть не пам’ятає. Ось такі вони, ці родичі. Здається, знаєш людину.
Душу за неї віддаси, а вона тобі у відповідь пропонує, щоб син навчання кинув. Більше я в той будинок ні ногою. Нехай там живуть і процвітають, а ми щось придумаємо. Треба буде – з чоловіком потіснимося. Усе ж заради дітей живемо.
