Історії про дружбу
Міла спала дуже міцно, коли в двері хтось подзвонив. -Господи. Кого принесло зрання?- буркнула дівчина і перевернулася на інший бік. Але дзвінок не припинявся. -Та що вам потрібно
— Скільки можна вже вити? — кричав чоловік у спортивних штанях, натягнутих до самого пупка, і футболці з написом: «Найкращий чоловік». — Але ми повинні щось зробити, Іване…
Днями Ірина просто жила. Як робот. Ходила на роботу, займалася справами. А ввечері приходила додому. І ось там починалося найстрашніше. Порожнеча. І серце розривалося від болю. Вона, напевно,
-Любо, я ось одного не розумію, чому ти живеш краще, ніж я? -Як зрозуміти краще, Ніно? Живу, як всі, мільйонів не заробила, за коштами живу. -Ну у нас
Засідання міського суду пройшло буденно. Павло зрозумів, що матір позбавили батьківських прав, а його віддають до дитячого будинку або, як висловилася суддя, «тимчасово поміщають в організацію для дітей,
Фаїна важко вийшла з автобуса. Ноги за поїздку набрякли, суглоби не згиналися. Водій діставав валізи і об’ємні сумки з багажного відсіку, люди забирали свої речі і йшли. Фаїна
Була п’ятниця. Вже починало темніти, а Іван тільки повертався з ферми додому. Стежка, якою він йшов, проходила повз автобусну зупинку, де Іван помітив незнайомого чоловіка, який сидів на
— Он він. Дивись, знову прийшов, — сказав один менеджер іншому. — Зараз кота дістане й почне питати, яка машина йому подобається. — Та ну тебе. Що ти
– Твої друзі їдять і відпочивають за наш рахунок, – дорікнула Валентина чоловікові. – Самі навіть пачки печива не привезуть! – А що такого? – не зрозумів Юрій.
Жінка в песцевому кожушку і високих шкіряних чобітках постійно морщилася. Все-то їй не подобалося в будинку. -А що це, тут підлоги дерев’яні? Що, під лінолеумом дошки? – набігли