Історії про дружбу
Олексій стояв біля притулку і вагався. У руках він стискав папірець з адресою — вже трохи вологий від дрібного листопадового дощу. Потерта табличка з написом «Хвостатий друг» висіла
Юрко лежав із закритими очима. Я знала, що він не спить. Минуло два тижні, як його привезли з обласної лікарні. Але жодного разу в темний час доби він
– Сушко, ти така дивна! У тебе всі вдома? – Мама на роботі. Вдома тільки бабуся… Дружний сміх пролунав, змусивши Анну відсахнутися і почервоніти від досади. Знову щось
Пахло лютим морозом, у повітрі неквапливо кружляли сніжинки, а рудий кіт лежав на лавці в порожньому парку, підібгавши під себе лапи. Він не ворушився. Сніг рівним шаром вкривав
Ірина йшла вузькою стежкою, обсипаною осіннім різнобарвним листям, повз школу, яку закінчила років десять тому. У перший клас вона потрапила зовсім юною дівчинкою, їй ще не виповнилося й
– Де ви були, такі брудні? – бурчала мама, – Знімай все, кидай в купу, ввечері гуляти не підеш! Не висохне ж, неслухняний який став! – Ну мамо,
Ліда працювала в собачому притулку. Точніше, це було більше схоже на волонтерство, вона і її дві змінні отримували невелику грошову винагороду за добове чергування в притулку. Тільки ті,
Друзі покликали нас до моря «на відпочинок». Але ми приїхали безкоштовно працювати. Знаєте, в інтернеті повно розповідей про «нахлібників», які приїжджають і живуть у друзів місяцями. Я завжди
Катя дивилася на нову дівчинку, яка стояла і озиралася навколо, готова ось-ось заплакати. Дівчинка притискала до себе плюшевого ведмедика. Катя зісковзнула з підвіконня, підтягнула колготки і пригладила чубчик,
– Ну все, тепер не пропадемо!.. Тато потряс якимось папірцем біля обличчя мами, ми з сестрою завмерли, а що? Мали пропасти? Ми не знали про це… -Що це,