Історії про дружбу
Анна Федорівна увійшла до магазину. Усі, хто там перебував, одразу замовкли. Вона підійшла до прилавка. – Одну булку хліба і макарони. Продавчиня кинула перед нею те, що жінка
Хлопчик Іван був підкидьком. Йому не «пощастило», як, наприклад, «відмовникам», у яких, хоч і дещо міфічне, але все ж уявлення про те, хто привів їх на світ божий,
Я йшов додому з роботи страшенно злий і втомлений, одним оком розглядаючи новини у своєму смартфоні, а другим намагаючись стежити за дорогою. День видався огидний: що не клієнт,
Женя йшла, не розбираючи дороги. У голові звучало тільки: «Шкода, занадто пізно… ми нічого… нічим… не можу сказати, але вам треба привести в порядок всі справи…шкода… тільки диво…»
Ця кішечка прийшла в нашу фірму одного осіннього ранку. Старенька, маленька, сіра в білу смужку. Всі наші двадцять працівників дружно почали її підгодовувати. Потім вона незрозуміло як переселилася
Сніг того дня був не пухнастим, а злим — дрібною крупою, яка б’є в обличчя і змушує людей йти швидше, не озираючись. Такі дні в місті роблять всіх
Микиті було чотирнадцять, і весь світ був проти нього. Точніше — не хотів його розуміти. — Знову цей хуліган! — бурмотіла тітка Клава з третього під’їзду, поспішно переходячи
– Та не пропаде твій батько. Йому ж всього сорок три. Думаєш, він вічно буде оплакувати твою маму? Як би не так. За статистикою, самотніх жінок більше, ніж
Скільки я пам’ятаю Віталія, він завжди був таким… сильним, впевненим у собі чоловіком. Казав «Ще не народилася та жінка, яка буде вказувати мені, що я повинен робити!». У
Олег йшов додому з роботи. Звичайний зимовий вечір. Коли все навколо — ніби накрите пеленою нудьги. І ось він проходить повз продуктовий магазин, а там сидить собака. Дворняга.