Головна

Історії про дружбу

Знайди мене. Я знаю, ти можеш. Будь ласка, не зупиняйся. Не припиняй пошуки
Історії про дружбу 0
Сніг наприкінці листопада. Перший. Легкий, пухнастий, неслухняний. Кружляє, як тичинки від збудженої вітром літньої кульбаби. Метушиться. Загортається в маленькі вихори і з останніх сил, чинячи опір, падає на
– Невже не впізнали мене, Наталя Володимирівна? Я так сильно змінилася? Або мені знову не можна бути присутньою, щоб вас не зганьбити
Історії про дружбу 0
– Ну чого дивишся! Не бачиш, татові погано. Збігай до магазину, купи цілющої водички, – батько Поліни криво посміхнувся і не зовсім твердим кроком попрямував до кухні… –
— Я перестав бути людиною. Я став функцією споживання
Історії про дружбу 0
– Ви знущаєтеся?! Де моє замовлення? Я чекаю вже сорок хвилин! Там стейк середнього прожарювання, він же перетвориться на підошву! Мені плювати, що кур’єрів не вистачає! Я плачу
З огляду на те, що Олександр згадував дочку, Юля подумала, що її одкровення не будуть розцінені як сигнал до дії, і розповіла, як спочатку не хотіла сім’ї, бо в дитинстві втомилася допомагати батькам з численними братами і сестрами, а потім вже виявилося, що всі нормальні чоловіки розібрані
Історії про дружбу 0
Юлі було сімнадцять, коли вона поїхала з дому, і не в районне селище, як інші однокласниці, а в обласний центр. Страху не було, хоча раніше вона була там
Я тобі з самого початку казала — немає ніякої дружби між чоловіком і жінкою. Не можеш себе контролювати — не дзвони і не приїжджай. Це складно запам’ятати
Історії про дружбу 0
— Сергію, чого тобі не вистачає? Двоє чудових дітей. Дружина-господиня. Молодша за тебе на десять років. Адже це я тобі допоміг з нею познайомитися! Намагаюся як можу для
Я, ми, адже добре, з нами все ясно, нас багато таких. А вона – одна на всіх. Всіх нас любить, надію дає. Та й саме життя, може, дає по другому колу. Дивлюся на неї через вікно і сльози кулаком по щоках розмазую, шкодую найближчу людину свою
Історії про дружбу 0
Мариночка… Так її називають діти. Можливо, тому, що вона не робить уколів, а найчастіше просто розмовляє. Посміхаючись, запитує про те, про се, хвалить малюнки. Мовляв, виростеш, твої картини
– Мамо, я одружуюся. Я довго думав і вирішив, що для Єгора я ніхто, значить, мені його не віддадуть. А якщо я стану чоловіком Ірини, це буде інша розмова
Історії про дружбу 0
Роман був людиною, у якої практично все було. Окрема квартира, чудова робота, шикарна машина. Вечеря в ресторані, модні речі. Тобто повністю забезпечений. Ось тільки не було кохання. Більше
 — Добре серце — рідкісна коштовність у наш час, Аліночко. Дозволь мені записати твою адресу. Хоч листівку гарну до свята надішлю, щоб ти знала — старенька не забула
Історії про дружбу 0
Жовтневий вечір опустився над містом, немов мокра, важка ковдра. За склом розмитого вітриною світу хльостав крижаний дощ, перетворюючись на колючу крупу, і ця напівтемрява, порушувана лише тьмяним світлом
– Життя летить, аж капелюшок зносить! – сміючись, каже подругам Зоя Петрівна
Історії про дружбу 0
Зоя Петрівна додивилася чергову серію нескінченного серіалу, вимкнула телевізор і ще якийсь час посиділа в м’якому, зручному кріслі. – Еге-ге, – сказала вона собі, – нудно як! Ось
– І як це ти наважився мене запросити? – запитала під час танцю Тетяна хлопця, – адже товариші будуть сміятися з тебе. З бабусею танцюєш
Історії про дружбу 0
Тетяна набирала номер подруги, а під язиком була таблетка валідолу. – Ну, чому ти трубку не береш? Спиш, чи що? – запитала вона замість привітання роздратованим тоном. –

You cannot copy content of this page