Історії про дружбу
Настрій у Тасі був жахливий. Невже їй знову доведеться міняти роботу? А головне – ніхто, крім неї, у цьому не винен. Уже втретє повторюється одна й та сама
…Потоваришували Анна та Олена ще в школі. Анна прийшла в сьомому класі. З тихою і боязкою дівчинкою почала спілкуватися Олена. Вона нікому в образу не давала нову ученицю.
– Сьогодні батон із варенням. Ковбаси не було. Варення смачне, яблучне. – Таня дістала з портфеля три скибочки батона, загорнутого в носову хустинку, маленьку баночку варення і ложку.
Коли Ірина прийшла додому, її чоловік – Євген – уже порався на кухні. – Привіт, – сказав він, – що так довго? – З дівчатами в кафе посиділи,
Ох і страшна ж вона вийшла на паспорт-то! Катя аж заплющила очі від жаху, але фото не зникло. Невже ось цей бурундучок із рідкісними волосинками і тьмяним кольором
Оленка співала від щастя, ще б пак! У неї є квартира, своя квартира, без злісної господині, яка вимикає світло об одинадцятій, стоїть над душею і вимикає газ під
Вирушаючи на день народження друга, Рита найменше припускала залишитися в результаті на святі без кавалера. Такого в її яскравому і бурхливому житті ще не бувало. Де б вона
До відкриття супермаркету було ще півгодини, але всі співробітники давно були на місці. Вони метушилися, бігали залом, займалися викладенням товару, міняли цінники. Альбіна дещо розгубилася від такої метушні.
– А ви наша нова сусідка? – почула Юля. Вона обернулася і зустрілася з колючим поглядом невисокої, повної жінки. Поруч із нею стояв хлопчик років 8, а перед
– Соня! Третій столик на тобі, – Ірина Петрівна, огрядна жінка з яскраво-червоною помадою, поклала Соні в руки меню і знизила голос до змовницького шепоту. – І давай