Історії про дружбу
Ліда працювала в собачому притулку. Точніше, це було більше схоже на волонтерство, вона і її дві змінні отримували невелику грошову винагороду за добове чергування в притулку. Тільки ті,
Друзі покликали нас до моря «на відпочинок». Але ми приїхали безкоштовно працювати. Знаєте, в інтернеті повно розповідей про «нахлібників», які приїжджають і живуть у друзів місяцями. Я завжди
Катя дивилася на нову дівчинку, яка стояла і озиралася навколо, готова ось-ось заплакати. Дівчинка притискала до себе плюшевого ведмедика. Катя зісковзнула з підвіконня, підтягнула колготки і пригладила чубчик,
– Ну все, тепер не пропадемо!.. Тато потряс якимось папірцем біля обличчя мами, ми з сестрою завмерли, а що? Мали пропасти? Ми не знали про це… -Що це,
Михайло зовсім недавно купив квартиру в цьому районі і майже відразу зіткнувся з проблемою: територія біля будинку практично завжди була зайнята. Прилаштуватися десь поруч просто не було можливості.
Вітька кивнув друзям, і один з них акуратно поклав цуценя біля ніг Міті. Другий кивок – і всі відійшли назад. Стояли тільки Вітька і Мітя, один на один,
Ніна Петрівна жила в цьому селі все життя. Народилася тут, вийшла заміж, виховала дітей, поховала чоловіка і зустріла онуків ― все тут. Діти роз’їхалися давно, та й називати
— Передай своєму Сашкові, щоб тримався подалі від нашого Іллі! — спалахнула Оля. — Раз у вас самих немає грошей на велосипед, не треба ламати чужий! — Та
Ліля міцно тримала долоньку своєї дворічної доньки Мії, переступаючи поріг міського притулку для тварин. Ранкові промені пробивалися крізь широкі вікна, заливаючи світлом ряди кліток, з яких на відвідувачів
В одинадцятому класі Анні довелося перейти в іншу школу. Її батьки переїхали з квартири в свій будинок, п’ять років будували і, нарешті, все було завершено. І хоч Анна