Історії про кохання
Льошку з дитинства вважали щасливчиком. У школі він добре вчився, займався спортом, був цікавим співрозмовником. А ще й обличчям, і фігурою вийшов – хоч в артисти подавайся. Дівчата
– Ваша честь, я відмовляюся від матеріальних претензій до відповідачки, – тихо сказав Артем. Залом пробіг шепіт, в якому чулося здивування. Суддя, звиклий до всього, підняв брову: –
Варі ледь виповнилося шістнадцять, коли пішла з життя мама. Батько років сім тому поїхав на заробітки до міста, та так і зник там. Ні звісток від нього, ні
– Уявляєш, і Настя тоді каже – а мене чоловік не відпустить! Ні, нормально? Чоловік не відпустить! А я їй – а це, взагалі як? Чому чоловік має
– Іди сюди безсоромна, подивись, що ти наробила. Алевтина кричала, як потерпіла. Маленька, худенька, з нерозчесаним волоссям, дівчинка забилася в будку до Батона. Пес дуже любив дівчинку. І,
— Мені жарко. Навіщо цей шарф? — Сьогодні прохолодно. Потрібен шарф, замерзнеш. — Прохолодно? Не піду …, — чоловік вередував. — Підеш! Взувайся, сунь ногу … З під’їзду
Біда прийшла несподівано. Хоча, напевно, хто чекає на біду? Вона завжди снігом на голову звалюється. Григорій – водій-далекобійник. П’ять років він крутив кермо за маршрутом Україна – Фінляндія,
— Приїду, відразу заяву подамо, обіцяю, — Роман поцілував наречену, а вона стиснула губки: — Ой, не знаю, мені здається, твоя мама мене терпіти не може. — Тетянко,
Жила дівчина Ксюша. Звичайнісінька, нічим не виділялася. Досить гарненька, але… як би краще сказати? Без родзинки. На роботі начальство не цінувало, але й не ображало. Як підозрювала Ксюша,
-Маріє, ти згодна вийти заміж за банкрута з двома маленькими дітьми? Марія щасливо посміхнулася: -Згодна… -Ну тоді я впевнений, що вчотирьох ми впораємося! -Уп’ятьох, – скромно сказала Марія