– Катю, мені вже тридцять п’ять, я дорослий дядько, двічі був одружений, але дружини пішли від мене
Зайшов у свою двокімнатну холостяцьку квартиру. Добре, що квартира придбана до одруження, і дітей не було ні після першого, ні після другого шлюбу. Розслаблено сів на диван. Тут
— А тому що мандарини — вони про щастя. А я себе щастя позбавляти не збираюся. Ось сяду на диван біля телевізора, з’їм мандаринку і стане мені добре-добре
Щороку з першого грудня до середини січня Надя ненавиділа свою роботу. Весь інший рік любила, а ось у цей час ненавиділа. Справа в тому, що Надя працювала продавцем
Не було у мене дружини кращої за тебе. І кохання міцнішого, ніж до тебе. Вибач, що не сказав раніше. Я кохав тебе завжди і завжди кохатиму
– А я ж її не любив, а тепер, коли її немає, немов серце у мене вирвали, — журився дід Матвій, похиливши голову на поминках. Перед ним стояла
– Та ні. Навряд чи щось вийде. Мені і твоя мати дзвонила. Все правильно. Не можна нам зустрічатися. Просто зарано. Тобі зарано. Треба вчитися
Дмитро закохався в молоду вчительку, як це іноді буває у хлопчиків у старших класах. Настя після закінчення інституту почала викладати. Спочатку вона соромилася старшокласників – адже різниця у
— Ви в ресторан поспішали? Ось і йдіть, вечеряйте спокійно, — кажу співчутливо. — А пропозицію зробите наступного разу. Хіба можна такий серйозний крок робити поспіхом
— Дівчино! Дівчино! — пролунав верескливий голос від вітрини з діамантами. Я послала покупниці привітну посмішку: все бачу, зараз розрахую і підійду. Але огрядна дама в хутрах не
Його і так дратувало, що в цьому сучасному світі все вимірюється грошима. Хіба в дитинстві не вчили допомагати старим і дітям? Кого як, а його ось вчили
Людині потрібна людина… Дмитро сидів на лавочці в парку, повторюючи цю фразу з болем, не звертаючи уваги на холод і на те, що сніжинки першого в цьому році
Я відчув, що тобі погано, і приїхав. Звичайна телепатія
Батьки все життя повторювали мені: «Діночка, будь обережна!» Подальший список небезпек змінювався залежно від мого віку: «Собачка покусає! Кіт подряпає! Впадеш у калюжу — додому не повертайся!» Коли
— Що тут у нас? Плачемо? Не треба. Я тут
Вагон заповнювався пасажирами. Іра пройшла до свого купе. Там уже сиділи бабуся зі стареньким і молодий чоловік. Іра присіла на нижню полицю поруч зі старенькою. — Вам далеко
Везіння буває різне. Іноді там, де ми думаємо, що удача від нас відвернулася, до нас повертається сама доля
Нора вважала себе невдахою і могла це довести. Ні у кого з її знайомих не траплялося стільки невдач за день, скільки у неї. Сьогоднішній день не став винятком.
Ні, у вас немає вибору! – сказала вона голосом прокурора, і раптом посміхнулася. – І не бійтеся так, Сашко. Я не збираюся робити вас знову одруженим. Ви не в моєму смаку
Тільки до сорока п’яти років Віра, нарешті, остаточно змирилася, що залишиться на все життя одна. Свого часу у неї була і палка любов до чоловіка, з яким вона

You cannot copy content of this page