-Привіт, Катю. Я бачу, ти непогано влаштувалася. Чоловік з’явився, мою дитину виховує… За яким правом
-Катерино, одумайся! Твоєму обранцеві вісімнадцять років, тобі – двадцять шість! Чудова пара! Замилуєшся. Що він тобі зможе запропонувати? Нескінченні проблеми, ось що. Тебе ж колеги засміють. Прийшла вчителька,
 «Мати-одиначка». Так її за очі називали на вулиці, в їхньому будинку. А в колективі любили за хороший характер, доброту, працьовитість і скромність
Оленка закохалася ще в школі, в випускному класі. Однокласник, який завжди їй подобався, після літніх канікул подорослішав, змінився – здався їй принцом. І коли він підсів до неї
О! І ця туди ж! Погляньте, як вбралася зустрічати нареченого онуки! Не соромно, Петрівно
Ніна Петрівна жила в цьому селі все життя. Народилася тут, вийшла заміж, виховала дітей, поховала чоловіка і зустріла онуків ― все тут. Діти роз’їхалися давно, та й називати
– Тату, твої слова збулися. Я йду до неї
Спалах… Гучний вибух… Темрява… Нарешті, темрява почала розсіюватися. Почувся голос: – Віро Володимирівно, це рятувальник, у них там щось вибухнуло. Крізь біль відчув на шиї дотик руки. Спробував
Інтуїція і тоді підказувала їй, що поспішати не варто, але Олена її не послухала
— Послухай, Олено, я тебе не розумію, — задумливо промовила подруга, тримаючи в руці чашку кави. — Якщо він тобі так подобається, то чому б не погодитися на
— Ти моя мама! Справжня
— Останній раз пропоную, — красиве обличчя Анни стало злим і неприємним. — Вибирай. Я чи цей з дитбудинку? — Михайло наш син, — рішуче сказав Дмитро. —
 – Дивись, ось наша мама йде! Наша мама, – Уляна приміряє це слово на смак, вона його ніколи не говорила раніше, і їй подобається
– Елло, я повернувся! Уляна вдома? – Владислав поставив сумку в передпокої. – Елло, борщ є? Підігрій мені, часник почисти, і хліба наріж побільше, домашнього хочеться! Елла трохи
– Христино, ну не можна ж так! Скільки, ти думаєш, разів у житті тобі буде двадцять чотири роки? Ти не помітиш, як стукне двадцять п’ять, а потім і тридцять. А ти сидиш все, по Костику страждаєш
– Ти моя доля. – ласкаво говорив мені наречений. А перед самим весіллям прийшов додому і оголосив, що зустрів іншу. – А як же доля? – тупо, як
Це тепер твій будинок. Ти тут жити будеш, напевно, вже до старості, тому що навряд чи хтось на таку красу зазіхне. У наш… у мій будинок навіть не думай суватися. Я сьогодні привезу туди наречену, і у нас скоро весілля
— Валеро, ти жартуєш? — Дарина дивилася на чоловіка широко розкритими очима. — Чому жартую? Ти взагалі мене чуєш? У нас великі проблеми з податковою. Їх, в принципі,
— Та тому що Настя — прибиральниця в моєму офісі! Я притягнув її сюди тільки щоб вас розіграти. Ви реально думаєте, що я здатний одружитися на прибиральниці
Антон ненавидів світські вечірки так, що аж зуби зводило. Але відмовити найкращому другові не міг. — Сашко, скажи чесно — тобі справді це так потрібно? — запитав він,

You cannot copy content of this page