Історії про кохання
– Ось дивлюся я на вас, Люсенько, якщо дозволите, і щиро милуюся! “Перебрав, схоже, сусід, – здогадалася Людмила Василівна. – Та й нехай свято в людини. Люсенька так
– Хто ти такий, Іване, щоб указувати мені, як жити? – Голос Тамари Павлівни звучав пронизливо, а очі виблискували гнівом. – Думаєш, тільки тому, що ти залицяєшся до
– Степане, я не розумію, що ти хочеш, – вимовила Катя. – Та нічого особливого, – відгукнувся Степан. – Просто хочу побути на самоті, перепочити. Ось… Поїдь на
– Я ж не прошу у вас золоті гори, – Ліля надула губи, – та й не я одна винна в тому, що дитина буде. Ваш син постарався.
– Подивися на себе, на кого ти стала схожа! – гидливо сказав чоловік. – А я ж закохався в дівчину з модельною фігурою! А така ти мені… вибач,
Віка з Настею були подругами з самого раннього дитинства. Жодна толком не пам’ятала, з чого і коли почалася їхня дружба. Дівчата росли досконалими протилежностями. Настя – весела і
Коли Вова запропонував Марусі з’їхатися, вона думала, що це початок казки. Їхньої довгої та щасливої казки. Власне, так воно й було. Але не довго. Виявилося, що Вова зовсім
– Ти хоч фото прийшли, донечко, а то на весілля приїдемо і не впізнаємо зятя! – Мамо, він фотографуватися не любить, ти потім із ним познайомишся, тоді й
Ігор знайшов дружину у вітальні. Ліза сиділа в кріслі і в’язала йому шкарпетки. – Скільки разів я тобі казав, Лізонько, – докірливо вимовив Ігор, – коли ти одна
Наталя зробила крок у передпокій, клацнула вимикачем, заповнюючи квартиру теплим світлом, і завмерла, почувши приглушені голоси з кухні. Голос Кирила – спокійний, трохи втомлений, і мамин – м’який.