— Занадто — це коли твій чоловік не платить дітям від першого шлюбу аліменти, як у тебе
— Тобі не соромно? — кричав у слухавку чоловік. — А чому це я, вільна жінка, не можу проводити час так, як мені хочеться? — відповіла Рита. —
Якби ти запропонувала розійтися по-людськи, я б тобі і так залишив половину всього. Але тепер не отримаєш ні копійки. Збирай валізи і їдь до своєї мами
— Маріє, я не зрозуміла, мені що? З твоїм чоловіком ще й цілуватися доведеться? — здивовано запитала Ольга… — Подруго, ти що? Маленька? — засміялася Марія. — І
— Розлучимося мирно, як ти того і хотів. І до речі, я поговорила з Вікою. Бойкоту не буде. Ні з боку дочки, ні тим більше з мого боку. Насолоджуйся своїм новим життям
— Леро, нам терміново потрібно поговорити. Це дуже серйозно! О котрій ти повернешся додому? Голос чоловіка Валерії звучав схвильовано, тож жінка не на жарт злякалася. — Що сталося,
– Я не Семен. Не зможу дати тобі дім, дітей, спокій. Навіть якщо повернуся – ненадовго
Семен весь час казав, що Любі потрібно схуднути. У магазині він викладав бекон з кошика, в магазині одягу демонстративно вказував на розмір, який не підійшов Любі. -Два роки
– Не буває дружби між чоловіком і жінкою, – лаявся Олексій. – З чого ти взагалі обідаєш з ним
Мама добре розбиралася в людях до тих пір, поки її не стало. Тепер вона часто снилася Валі і несла нечувану нісенітницю: з цим не дружи, цій не довіряй,
– Про Славка ти не переживай. Один не залишиться. Мені він завжди подобався. Я завжди заздрила тобі
Юля увійшла в квартиру і голосно сказала: – Я вдома! – Я на кухні, – відгукнувся чоловік. – Мамочко, – у передпокій вибігла Ксюша. – А я дванадцять
 Чому вона змушена платити таку високу ціну за пізнє щастя
― Мамо, ти в своєму розумі? Він же всього на два роки старший за мене! ― зазвичай спокійний і розважливий Кирило був не в собі від люті. Тетяна
– Я через це і одружуватися не хочу. Не вірю жінкам! А ти не смій по дурості сім’ю розвалити, чуєш
Я вже з’їв свою яєчню і допивав каву, коли дружина, почервонівши, збентежено і якось ніяково запитала: – У тебе інша жінка? – З чого ти… – Не опускайся
— Ларисо! Давай вже поговоримо як дорослі люди. Я, нарешті, зрозумів, чому ти мене уникаєш
Лариса вийшла зі свого кабінету і попрямувала до їдальні. Час обіду настав півгодини тому, але їй довелося затриматися, вирішуючи робочі питання. — Ларисо Петрівно! Можна скласти вам компанію?
– Так, Олено, дуже навіть одружений. А я його більше за життя люблю, жити без нього не можу, тому і пробачаю ці зради. Ти тільки не плач, тобі це шкідливо
Дружина називала його недотепою і розмазнею. Дорікала йому за те, що він занадто добрий, чесний і скромний. А їй з таким правильним чоловіком нудно і нецікаво. І одного

You cannot copy content of this page