Історії про кохання
Григорій стояв біля місця спочину матері, її щойно поховали, сліз не приховував, вони текли самі по собі по неголених щоках. Односельці вже почали розходитися. А Григорій все стояв,
Андрій, зціпивши зуби, натискав на педаль газу своєї двадцятитонної фури. «Тільки б він був живий, тільки б встиг», — мимоволі шепотіли губи чоловіка. Попереду тонка смужка неба посвітлішала,
-Катерино, одумайся! Твоєму обранцеві вісімнадцять років, тобі – двадцять шість! Чудова пара! Замилуєшся. Що він тобі зможе запропонувати? Нескінченні проблеми, ось що. Тебе ж колеги засміють. Прийшла вчителька,
Оленка закохалася ще в школі, в випускному класі. Однокласник, який завжди їй подобався, після літніх канікул подорослішав, змінився – здався їй принцом. І коли він підсів до неї
Ніна Петрівна жила в цьому селі все життя. Народилася тут, вийшла заміж, виховала дітей, поховала чоловіка і зустріла онуків ― все тут. Діти роз’їхалися давно, та й називати
Спалах… Гучний вибух… Темрява… Нарешті, темрява почала розсіюватися. Почувся голос: – Віро Володимирівно, це рятувальник, у них там щось вибухнуло. Крізь біль відчув на шиї дотик руки. Спробував
— Послухай, Олено, я тебе не розумію, — задумливо промовила подруга, тримаючи в руці чашку кави. — Якщо він тобі так подобається, то чому б не погодитися на
— Останній раз пропоную, — красиве обличчя Анни стало злим і неприємним. — Вибирай. Я чи цей з дитбудинку? — Михайло наш син, — рішуче сказав Дмитро. —
– Елло, я повернувся! Уляна вдома? – Владислав поставив сумку в передпокої. – Елло, борщ є? Підігрій мені, часник почисти, і хліба наріж побільше, домашнього хочеться! Елла трохи
– Ти моя доля. – ласкаво говорив мені наречений. А перед самим весіллям прийшов додому і оголосив, що зустрів іншу. – А як же доля? – тупо, як