Історії про кохання
– Давай десь перекусимо? – запитав Олег у Наді. – Ну, хоча б у тому літньому кафе? – Та ну, якась там забігайлівка, і назва відповідна – чебуречна
Ольга дуже хвилювалася. Вона йшла на побачення так, ніби це було її перше побачення в житті. З Федором Ольга познайомилася в Інтернеті, і вони листувалися цілих три місяці.
На заводі над прізвищем Савелія чоловіки часто жартували. Та й жінки теж. Особливо, коли чули його вперше. Ось і цього разу вранці на заводській прохідній з’явилася нова охоронниця,
Сергій зазвичай виходив вечорами на балкон і майже завжди байдуже дивився на дітей, що бігали по двору, бабусь на лавочці в альтанці та на машини, що заїжджали у
Марія росла, як бур’ян. Ніхто за нею не доглядав, не любив, не вкладав душу. З одягу їй діставалися лише старі речі, часом такі пошарпані, що крізь тканину проглядалися
Батьки Володьки вже давно хотіли його одружити. Ну, самі поміркуйте: симпатичний, здоровий, працює підприємстві, заробляє там нормальні гроші, а при цьому — досі неодружений. Причому зарплату він віддавав
Цей випадок стався з батьком моєї подруги. У її батьків значна різниця у віці, і батькові на даний момент — шістдесят п’ять. Він дитячий лікар, з тих, до
Ніна вкотре перерахувала гроші. Так небагато… Але що робити — зарплата інспектора з кадрів у п’ятій школі — незавидне багатство. Адже потрібно оплатити комуналку, кредит, купити продукти, зрештою.
Виявляється, у клятв біля вівтаря теж є термін придатності , як у пакета молока. Наша вірність зіпсувалася рівно через три роки і два місяці. Я стояла на кухні
Василина – сільська жінка з важким тягарем минулого і двома дітьми, чиє життя розписане між городом, роботою і шкільними зошитами. Гліб – міський хлопець, який молодший за неї