– Лара, добре подумай. Адже ти в наречених у цього Юрика до пенсії можеш проходити. Навіщо тобі красти чуже кохання, розбивати сім’ю
– Якби ти знала, як я тебе кохаю, Ларочка! Більше за життя! – воркував мені на вушко одружений Юрик. – І я тебе дуже кохаю. Коли ж ти,
– Не хочу заміж, і все. Мені добре жити ось так, як зараз. Ти краще скажи, чому тебе це турбує. Тобі навіщо мене заміж віддавати закортіло
– Мамо,а чому ти заміж не виходиш?-Випалив раптом Олексій. – Увечері поясню,добре. Заміжньою Наталя ніколи не була і не особливо прагнула. Так уже вийшло. Вона рано почала жити
– Дякую, звичайно, але я не можу її прийняти. Адже вона все одно не мамина, а прийняти такий дорогий подарунок від сторонньої людини я не можу
Марія стояла біля вітрини ювелірного магазину і щось розглядала. Продавці бачили її тут доволі часто і встигли відзначити, що вона завжди стоїть в одному й тому самому місці
– Щось голос у тебе хворий, – зауважила мама, нічого від неї не приховаєш. – Ти як там? Може, приїдеш додому
Від його одягу пахло новими парфумами, які, мабуть, подарувала дружина, інакше б він похизувався і розповів їй, як вибирав парфуми, він обожнював перетворювати кожну покупку на цілу історію.
Він пригадав усіх своїх дам, але начебто дочки Тоніних років ні в кого з них не було. Взагалі дитина тільки в однієї була, та й той син
Гена Синиця був альфонсом – справжнім, професійним. І добре знав, наскільки це непроста професія. Доля зробила йому лише два подарунки з панського плеча – непогану голову і виграшну
– Для кого вона хороша, мамо? Для тебе?! – вибухнув Сашко. – Мені ось із нею розмовляти нема про що. Її ж нічого не цікавить, крім пелюшок, каструльок, серіалів ваших і порожньої балаканини
Розумну, хоч і дещо образливу, пораду Світлані свого часу дала мама, Ніна Володимирівна: “Більше мовчи – за розумну зійдеш!” І треба сказати, деякий час вона непогано працювала. А
– Павло, скажи, а ти знаєш, скільки ложок цукру я кладу в чай? – раптом запитала Ганна
– Мамо, я піду в парк, з Льошею зустрінуся, він мені конспекти з математики обіцяв принести, – крикнула Ганна і вибігла на сходовий майданчик. Не дочекавшись ліфта, вона
– Ну що, догралася? Тепер будеш лікті кусати, та пізно. Дітей без батька залишила, а все через твій поганий характер
– Мамо, а тато знову гроші брав… Лариса кинулася до шафи. Знайшла заховані серед речей гроші, перерахувала. Так і є – не вистачає двох сотень! Сума начебто й
– Я його все одно чекати буду. Кохаю я його, Миколо! Не можу нічого вдіяти. Якщо ти впевнений, що потрібна тобі така. Без почуттів
Наш із Марією батько поїхав кудись на заробітки, і пропав, коли я навчався у п’ятому класі, а сестра – у першому. Точніше, тоді він зник із кінцями. А
– З тобою приємно мати справу, – посміхнулася колишня коханка, – набагато приємніше, ніж із твоїм чоловіком
– І довго ми будемо зустрічатися на орендованих квартирах? – Лера надула губи, відвертаючись від Стаса. – Мені здається, що ти взагалі одружений, тому не приводиш мене до

You cannot copy content of this page