Історії про кохання
Максиму пощастило, він майже одразу зустрів Таню. Вона щойно закінчила інститут, була милою і смішною, а через біляве волосся і величезні очі нагадувала чарівну ельфійку. Роман розвивався швидкоплинно,
Тітка – сестра матері – знайшла племінниці нареченого. Їй п’ятдесят, йому за п’ятдесят. Може вийти чудова пара. Він був одружений. Розлучився. З ким не буває? Дітей не нажив.
-Артеме, не лізь туди, впадеш, – говорила миловидна жінка, схоплюючись з лавки, що стояла збоку від дитячого майданчика, і підбігаючи до розписного дитячого будиночка, на дах якого примудрився
– Максиме, я повернулася, привези мені Микиту! – Юлю, а ти сама за своїм синочком приїхати не хочеш? – запитав Максим. – Макс, я так з дороги втомилася!
Олексій повертався додому пізно ввечері, заколисаний мирним гулом метро. Він сидів у напівпорожньому вагоні, посміхаючись і ліниво прокручуючи в пам’яті уривки розмов, сміх і випадкові сцени минулого вечора.
Ніну Данило вперше побачив на банкеті, влаштованому з нагоди дня народження її подруги Христини. На цей корпоратив він прийшов із друзями і сидів неподалік. Ніна тоді здалася йому
– Олю, ну ти чого? Це ж просто день народження! Невелика компанія, всі свої, – Інна з занепокоєнням дивилася на подругу, яка розсіяно помішувала каву, що вже охолола.
Гостей на весіллі було небагато. Здебільшого це були родичі Насті. Звучала приємна музика, дівчина граційно танцювала під неї посеред зали, яку оформили в яскраво-червоних тонах, як захотів наречений,
Олексій познайомився з Веронікою на вечірці, де дівчина опинилася випадково. Подруга затягла зі словами: – Там можна буде з ким-небудь познайомитися. – Не хочу я ні з ким
— Ти колись одружишся? – Хто тільки не питав Івана про це – друзі, знайомі та навіть мама. – А навіщо? – щиро не розумів він. — Ну