Виходь за мене заміж. У малюка буде моє прізвище. Даю тобі слово, що я ніколи не буду дорікати і нагадувати тобі про те, що це не мій малюк. Ти ж знаєш, що я кохаю тебе
У кожного з нас є свої секрети, які ми свято зберігаємо. Потаємні таємниці ми замикаємо на замок, ключ від якого надійно ховаємо від усіх, навіть від найближчих людей.
Ми іноді помиляємося з вибором, та й любов зла. Але… я не хочу бути з зрадником. І тобі не раджу
– Я з тобою розлучаюся. Забирайся з моєї квартири. Так заявив мені чоловік, одного разу прийшовши додому після півночі. Ніщо не віщувало цього, і я остовпіла. Адже я
— Мені радість — це коли мене не жаліють, зрозумів? — підвищила вона голос. — Я все життя сама себе тягнула, і раптом ти тут з «подарунками»
Надія поспішала в магазин за продуктами, і не дочекавшись автобуса, вона вирішила пройтись пішки. Йде, сумку в руках тримає, думає про своє: що приготувати, коли син приїде в
– Кохай кого хочеш, але одружуватися на кравчині не дозволю! Хто ми, а хто вона. Не дозволю тобі калічити своє життя
У Галини життя не склалося,як тільки вона з’явилася на світ. Мама виховувала її одна. На питання про батька відповідала коротко, що зробив дитину і зник, нічого про нього
-Не переживайте даремно, хлопці. Я ні на що не претендую, крім вашого батька. Хочу лише його одужання. Ніколи не будувала повітряних замків
-Інно, давай домовимося на березі, так би мовити. Я забезпечуватиму тебе всім необхідним, а ти, в свою чергу, ні на що не претендуватимеш. Все залишиться моїм дітям. Згодна?
— Скажи, довго ще ти будеш водити мене за ніс? Я все чекаю, коли у тебе прокинеться совість, і ти розповіси мені правду, але, мабуть, цього ніколи не станеться
— Коханий, дивись, яка квартира! — Софія підбігла до Сергія і сунула телефон йому під ніс. — Недорога і простора. Те, що ми шукали! — Дай-но подивлюся, —
– Чоловікові завжди є за що просити пробачення у жінки
Вересень, початок нового навчального року, начебто нема чому радіти, а в душі Свєти вирувала весна. Серце билося трепетною пташкою, хотілося сміятися і плакати одночасно від щемливої ніжності в
Тетянка то що, вона просто красива, а ти Люба розумна. Вчися, заміж тобі все одно не вийти. Так що вчися
-Ох, хоч би хлопчик. Та в Єгорову б породу, ну можна і твого батька, аби не в мою. -Мамочко, ну що ти, якщо дитинка в тебе буде, я
Вона не знала, як їм бути далі, адже їх шлюб був фіктивним. Але їй дуже не хотілося розлучатися з такою надійною сильною людиною
– Я тобі повторюю: мені ця дитина не потрібна! Хочеш проблем? Залишай її, але до мене щоб ніяких претензій! – Андрій кричав на Таню, злобно викрикуючи ці жорстокі
– А ти придивися, вона ніяка не страшна, ну руда з веснянками, зате вона одна така у нас на всю село, звикнеш до її веснянок. Вона як посміхнеться, немов сонечко світить
Григорій стояв біля місця спочину матері, її щойно поховали, сліз не приховував, вони текли самі по собі по неголених щоках. Односельці вже почали розходитися. А Григорій все стояв,

You cannot copy content of this page