Родинні історії
– Якщо це зайде в наш дім, то я за себе не відповідаю. Ти взагалі головою думаєш? Ти знаєш, хто у вас буде? Тобі з дитиною хочеться вночі
За столом довелося потіснитися. П’ятиметрова кухня вже не вміщувала п’ятьох людей: двох дорослих і трьох дітей. — Костя, принеси табуретку з вітальні. Сімнадцятирічний юнак закотив очі, але слухняно
– Сашко, досить просити у мене грошей! – Кричала жінка на сина. – Скільки можна, мені самій не вистачає. А ти ще й випрошуєш! То джинси, то кросівки
У магазин йти не було потреби. Ну хіба що за хлібом. Але і він міг почекати — вчорашні пироги цілком могли його замінити. Але і вдома сидіти не
— Людок, ось яка справа… У мами ювілей через два місяці. Шістдесят років. Голос Віталія пролунав за її спиною — гучний, навмисно бадьорий. Людмила не обернулася. Вона сиділа
Повільно піднімаючись сходами, Віра звично кинула погляд на свою поштову скриньку і здивовано зупинилася. Лист! Дивно… Сто років ніхто не писав ось так, по-старому, і раптом – ось
– Валентино, – звернувся до дружини Ілля Борисович – моложавий чоловік років п’ятдесяти. – Ти на сьогодні ніяких посиденьок з сусідками не плануй – у мене до тебе
Всі сусіди знали, що Іван — безрукий, безногий, безрогий, іноді баран, іноді козел, іноді собака. Різні прізвиська були прямо пропорційні провинам Івана. Кожного разу масштаб ляпів був різний,
– Мамо, я так не можу! – кричала Валя в трубку. – Вона з ранку починає! «Невже так важко яйця правильно посмажити?» Валя стояла на кухні і витирала
-Мамо, ти не рада? Я ж не жити до тебе приїхала, не назавжди… – Ой, Олена, як же так? Чому ти не попередила? Як же все невчасно! -Що