Родинні історії
Мені скоро 50. Через місяць. Озираюся назад і згадую… Дитинство. Я пам’ятаю себе, напевно, років з п’яти. Ми жили у двокімнатній квартирі. Я любила, коли тато вечорами, прийшовши
Я з хлопцем зустрічаюся три роки, і зараз відбувається розлад наших стосунків. Спочатку він мені не подобався, коли залицявся до мене, і так як не було більше варіантів,
Коли мені було вісім років, мої батьки розлучилися, і мене запитали, з ким я хотіла б жити. Я відповіла, що з мамою, бо інакше вона образилася б, хоча
Я дуже тиха і мені важко знайомитись із сторонніми людьми, тож у мене так мало друзів, можна сказати, що зовсім немає. Шкільна подруга Настя не береться до уваги,
Я не люблю своїх батьків та людей взагалі. Причому я вже далеко не молодий, але в мене купа таких проблем у голові, які я дуже хотів би виправити,
Я в чоловікові душі не чула. Щиро вважала наш шлюб ідеальним. Боялася говорити про щасливе з чоловіком життя комусь, боялася наврочити. Шлюб наш не ранній, мені було 34
Я з’явився на світ, коли моїм батькам було всього 16 років, у них було справжнє кохання. Ніхто не мав сумнівів, що вони будуть разом. 10 років за однією
Ось уже чотири роки у мене в душі засіла сильна образа на тата. Почнемо з того що, я дуже його любила, завжди його слухала, повністю довіряла і у
Я не працюю вже три роки та й працювала лише два місяці, заради цього приїхала до столиці. Після того, як не виплатили обіцяні гроші, пішла. Ходила на співбесіди
Я єдиний син у сім’ї, до того ж ще й пізня дитина, батьки вже на пенсії. Вони покладали на мене величезні надії, я вчився в школі на відмінно,