Родинні історії

Чотири місяці минуло, як Роман одружився з Мариною. Шлюби були не першими для обох, у кожного вже були свої діти – у Марини двоє хлопчиків, у Роми дівчинка.

Він спав. І Тома, піднявши голову, милувалася його тілом. – Юрочка, – шепотіла вона в пориві ніжності. І так було кожного разу, коли вони зустрічалися. Потім він піднімався,

Якби мені хтось розповів таку історію, я б, чесно кажучи, ніколи не повірила. Таку думку висловила моя сусідка, Любов Семенівна, пенсіонерка з активною громадянською позицією, яка проживала у

У квартиру подзвонили. Ольга з огидою подивилася на чоловіка. — Твоя прийшла, — посміхнувшись, сказала вона. Павло занепокоївся. — Я відкрию, — сказав він. «Ось яка дивна ситуація,

— Слухай, йди до своїх батьків, все одно від тебе ніякої користі! — сердито промовила Христина. — Ну і піду! Давно хотів піти! Ти мені теж не потрібна,

― Олю, ми з ним п’ятнадцять років разом. Як він міг так вчинити? Як? Анна ридала на плечі кращої подруги і ніяк не могла заспокоїтися. ― Анно, ну

― Ось же блін, підробка! ― Тетяна прикрила повіки долонею, розмазала сльози, що підступили до очей, і каламутними очима ще раз поглянула на папірець у касі, сподіваючись, що

Коли Петро познайомився з Ларисою, між ними не промайнула жодна іскра, вони не спалахнули взаємними почуттями і пізніше, побачивши одне одного, не відчували душевного трепету. Просто одного разу

За вікном притулку кружляв сніг. Великі пластівці повільно опускалися на землю, вкриваючи сірі доріжки пухнастою білою ковдрою. Олена Петрівна стояла біля ґратчастих дверей вольєра, вдивляючись у темний куток,

-Мамо, привіт. -Привіт… синку. -Мамо, – в трубці запала тиша, – я прошу допомоги, – голос сина був відчайдушно тужливим, Вероніка вся стиснулася всередині, – нам потрібна допомога.