Родинні історії

Дмитро схопив куртку і вибіг з квартири. На вулиці йшов дощ, але це його не лякало. «Не можу більше поруч з нею перебувати! Всю голову винесла!» — думав

Наталя стояла перед іконами і ревно молилася. У тридцять п’ять років вона стала глибоко віруючою людиною. До церкви ходила щовихідних і випрошувала для себе дитину. Лики святих дивилися

— Тату, що ти хочеш на день народження? — Та які подарунки, Ігорю. Це для молодих свято, а для літніх — смуток. Не треба нічого… Я ось після

Іру звільнили з роботи. Точніше, попросили звільнитися – за власним бажанням. По-доброму. Від компанії – всі виплати і компенсації, від вас, Ірино, – заява на звільнення. Ірина прийшла

– Терпіти не можу старих! Безглузді люди. Навіщо вони взагалі? – сміялася Ніка. – Особливо мерзенний ось цей! Коли я з Діором гуляю, вічно на його пику в

— Ліза, чому ти сьогодні така мовчазна? Про що думаєш? Єлизавета нудьгуючи подивилася на чоловіка і знизала плечима. Вона не хотіла в сотий раз обговорювати роботу і колег,

Кирило одружився у двадцять чотири роки. Дружині, Тетяні, було двадцять два. Вона була єдиною і пізньою дитиною в родині професора і вчительки. Якось одразу народилися хлопчики-погодки, трохи пізніше

День не склався з самого ранку. Марійка вередувала з приводу і без нього. Анна поспіхом збиралася на роботу, але спочатку потрібно було відвести дочку в садок. Все валилося

Притиснувшись гарячим чолом до віконного скла автобуса, Інна намагалася не плакати. Плакати вона собі заборонила, це було шкідливо для дитини. **** На УЗД Інна йшла абсолютно спокійна: дитина

Софія Марківна поклала слухавку і сліпим поглядом втупилася у вікно. Сльози стікали по щоках, лоскотали шию і капали на кухонний фартух. Жінка вирішила спекти святковий пиріг, ось і