Родинні історії
Ніна Петрівна збирала гроші на дачу дванадцять років. Кожна тисяча відкладалася з особливою дбайливістю — то з пенсії урізала, то на їжі економила, то підробітками займалася. Коли нарешті
– Мамо, ми тут порадилися і вирішили… Ірина запнулася, кинувши швидкий погляд на брата. Славко, вічний лідер і вирішувач, підхопив з діловою легкістю: – Ми вирішили, що тобі
У мами вже були ми- дві дівчинки, а мама приводила на світ третю. Я все пам’ятаю, як мама кричала, як зібралися сусідки, плакали, як стих мамин голос… Чому
У родині Дмитра та Олени було троє дітей: Василь, Світлана та Андрій, практично однолітки. Вони жили в передмісті, в приватному будинку, начебто й не бідували, але бувало, що
– Вероніка, ти з глузду з’їхала! – злякано закричав Ігор, коли дружина несподівано повернулася додому. – Викинь негайно! Ти навіщо принесла це додому? Тобі ж не можна! Мало
Вероніка Іванівна ходила до лікаря, як на роботу. Кожне нове поколювання в боці, кожна безсонна ніч ставали для неї приводом для трагедії і візиту до поліклініки. Її терапевт,
– Мамо, ти ж у мене добра, хороша, розуміюча! Ти ж мене завжди і в усьому підтримувала, що зараз не так? Чому ти все сприймаєш в багнети? Батько
— Навіщо він тобі? — запитала немолода, але все ще миловидна блондинка Наталя, ліниво друкуючи договір ніби між справою. — Ну, справді. Ти не така стара, не потвора
— Славко, у чому справа? — Ірина відсунулася і ображено надула губки. — Ти так сильно втомився? Може, у тебе на роботі проблеми? — Іро, я так не
Настя і Марія дружили в школі. Потім їхні шляхи розійшлися — Марія поїхала вчитися в інше місто, а Настя вийшла заміж і оселилася в рідному містечку. Вона народила